Вплив моральних якостей вчителів на процес формування майбутніх громадян України

від нього певну інформацію, але й засвоюють її оцінку з позицій

громадянськості. Якщо вчитель є громадянсько не визначеним, пасивним,

це буде негативно впливати на розвиток громадського світогляду учнів.

В цій комунікативній взаємодії педагог повинен бути не лише

простим ретранслятором цікавої та патріотично – спрямованої

інформації, але й сам повинен бути високосвідомою та

високоморальною особистістю, повністю відповідати вимогам до справжнього

громадянина держави. Він не має морального права навчати дітей

тим якостям громадянина, якими не володіє сам.

В підлітковому та юнацькому віці школярі, виступаючи вже як суб’єкт

громадянського виховання, співвідносять власні громадянські орієнтації з

подібними ж орієнтаціями вчителя і якщо їх збіг зафіксовано, особа вчителя

стає для них значущою та референтною.

При цьому школярі вже добре розрізняють, де вчитель просто транслює

матеріал, з відповідною громадянською наповненістю, а де він виступає з

власною авторською громадянською позицією. Щоб легше відбувався збіг

подібних орієнтацій між учнями та вчителем, не повинно не існувати

відстані між трансльованими вчителем поняттям і особистою його

громадянською позицією.

-36-

Вчитель повинен сам бути глибоко впевненим в тих істинах, які він

пропагує. Якщо, наприклад, він розповідає учням про переваги життя в

незалежній державі, то й сам повинен глибоко вірити в це.№

Особливо важливим постає це питання в процесі виховання у майбутніх

громадян необхідних моральних якостей, адже коли педагог виховуючи ці

якості у підростаючої молоді в своєму особистому житті не дотримується цих

моральних принципів, це може сприяти розвитку у школярів подвійних

моральних стандартів, що є неприпустимим в дійсно громадянському

демократичному суспільстві.

З огляду на вищесказане, виникає логічне питання, як же обстоять

справи з відповідністю особистих моральних якостей та нахилів наших

вітчизняних педагогів з декларованими ними принципами, необхідності бути

високоморальними особистостями в майбутньому демократичному

суспільстві, яке ми намагаємося побудувати.

Виникає потреба визначити чи є в Україні певні теоретичні доробки з

вищезазначеного питання.

Після того, як нами була опрацьована вітчизняна бібліографія з цього

питання, ми прийшли до не дуже оптимістичних висновків. Адже при ретельному

ознайомленні з науковими матеріалами, виявилося, що більшість

інформації, яка в них була розміщена, майже не відповідає темі цих

публікацій. Автори або обмежуються загально – декларативними гаслами,

щодо невідкладної необхідності підвищення рівня моралі в сучасному

суспільстві і серед молоді зокрема, або ж взагалі, зміщують свою увагу

на інші проблеми сучасної системи освіти України, які є досить

віддаленими

від початкової мети їх наукових досліджень.

............................................................................

.............................................................

1. Шпак Г.В. Підвищувати методичний рівень педагога // Рідна

школа. – 1997. № 6. – С. 53.

-37-

В результаті опрацювання більш ніж сорока восьми наукових

джерел, які проголошували своїм завданням з’ясувати відповідність на

сучасному етапі вчительської моралі з державними програмами в цій галузі,

виявилося, що більш – менш конкретні рекомендації, щодо того якими

повинні бути моральні якості, цінності та орієнтири педагогів середньої

ланки освіти, містяться лише в двох наукових джерелах. Це – дослідження

Л. Хорунжої “Гуманізація навчально – виховного

процесу”, Л. Старовойт “Модульна система в професійному навчанні”, та С.

Карпенчук “Володіти розумом, почуттями та волею”.

Зокрема, Л. Хорунжа в своєму дослідженні серед багатьох інших

дослідників в цій галузі вперше чітко визначила головні складові

елементи професійної моралі, якою повинен володіти справжній

педагог.

Це, зокрема:

. Повага до вихованців.

. Педагогічний оптимізм.

. Чітке розуміння душевного стану дитини.

. Прагнення підняти авторитет кожного учня.

. Виявлення інтересу до справ кожного учня.

. Щирі та природні почуття.

. Здатність максимально себе мобілізувати на спілкування з

учнями, їх батьками та колегами.№

Не зважаючи на те, що їй вдалося структурувати поняття професійної

моралі вчителя, Л. Хорунжа все ж таки не пропонує конкретного набору

якостей, якими повинен володіти кожен педагог середньої школи і

також не

............................................................................

.............................................................

1. Хорунжа Л.П. Гуманізація навчально-виховного процесу // Рідна

школа. –1999. - № 1. – С. 36.

-38-

визначає шляхів співвідношення їх з самим процесом громадянського

виховання, що на гарному загальному фоні робить це дослідження неповним

з точки зору проблем громадянського виховання.

На відміну від попереднього дослідження, Л. Старовойт пропонує

конкретні вимоги, щодо вчительської моралі, роблячи це у вигляді

конкретного набору моральних якостей, які необхідні кожному педагогу для

того, щоб мета і завдання навчально – виховного процесу в повній мірі

відповідали його засобам.

В числі запропонованих нею якостей містяться наступні: “повага та

любов до дітей, тактовність, делікатність, чуйність та доброта, терпимість,

чесність, душевна щирість, почуття гумору, відповідальність, благородство,

вихованість, справедливість”.№

Як бачимо, в сучасній українській педагогічній науці існує певний

вакуум в галузі теоретичних розробок, щодо впливу вчительської моралі

на процес громадянської освіти в середньої школі. Як вже було

зазначено, переважна більшість сучасних українських дослідників,

зосередилися на розгляданні загальної ролі духовних та

демократичних цінностей в процесі формування особистості –

громадянина. Звичай, дане питання є дуже актуальним, але має місце

однобічність дослідження, в тому плані, що розглядається вплив та роль

цінностей на кінцевий адресат виховання – підростаючу молодь. При цьому ж

джерело цього виховання, тобто педагогічний склад, ніби випадає з поля зору

дослідників. А це, на нашу думку, є серйозним недоліком. Адже, як ми

вже казали, внутрішній розрив між тим, що пропагується

майбутнім громадянам і внутрішнім світом педагогів, не може не

привести в решті – решт до розвитку в

............................................................................

.............................................................

1. Старовойт Л.В. Модульна система в професійному навчанні //

Рідна школа. – 1997. - № 5. – С. 41.

-39-

нашому суспільстві подвійної моралі, що було таким характерним за часів

нашого життя в тоталітарному суспільстві.

Тому, виникає природне питання, що до того, чи ведуться зараз

практичні дослідження з нашого питання, з метою виявити істинний стан

справ в питанні співвідношення цілей та засобів морального виховання

майбутніх громадян України.

Опрацьована бібліографія з даного питання приводить до висновків,

що дані проблеми в сучасній системі освіти приділяється дуже мало

уваги. З усього масиву інформації можна виділити лише два

випадка проведення практичних досліджень на близьку нам тему.

Зокрема, певний інтерес викликають дослідження Р. Гільмеєвої

“Професіоналізм вчителя в соціологічному вимірі”, проведені російським

інститутом вдосконалення педагогічної майстерності вчителів.

Як зазначає дослідник, для більшості опитаних, характерними рисами

є відсутність розуміння цілісної, об’єктивної моделі сучасного

педагога. Є вчителі, для яких вищезгадана модель є

багаторівневою. Її головними чинниками залишаються, і це нас дуже радує,

загальнолюдські цінності, якості творчої особистості і високий

професіоналізм.№

Але, більшість педагогів мають невизначене уявлення про ідеальну

модель вчителя та його загальний соціально – психологічний портрет. Одні

зосереджуються на особистих якостях, інші ж на професійних (і таких

більшість).

Багато опитаних дають загалом низьку оцінку загальногуманітарним

якостям. З огляду на результати даного дослідження, постає очевидною

значна розбіжність між ідеалом вчителя та його реалізацією на практиці.

............................................................................

.............................................................

1. Гильмеева Т.В. Профессионализм учителя в социологическом

измерении // Социс. - 1998. - № 11. - С. 33.

-40-

Але, наголошуємо, в більшості опитаних особистісні якості

залишаються домінуючими.

Приклад: ідеал реально

самооцінка

а) ставлення до людей 9 1 8,5

та доброзичливість

б) вимоги до себе та 10 2 8,1

оточуючих

в) загальнокультурний 11 5

7,6

та освітній рівень.

І хоча дослідження проводилося в Росії, ми вважаємо його

результати досить цікавими з огляду на те, що проблеми, викладені

в нашій праці є характерними для переважної більшості країн

СНД і педагоги всіх цих країн мають спільні проблеми з питання

формування громадянськості у підростаючого покоління.

Стосовно України, ми вважаємо, досить цікавим навести результати

соціологічного дослідження щодо пріоритетних цінностей студентів вищих

педагогічних навчальних закладів, яке проводилося в Прикарпатському

університеті імені В. Стефаника. Було опитано 58 осіб.

Специфічною особливістю виховання студентів педагогічних

навчальних закладів є те, що воно ставить дві головні цілі: з одного боку,

якнайкраще виховати майбутніх вчителів, адже педагог сам повинен бути

добре вихованим, а з другого – підготувати їх до виховної роботи з

дітьми та дорослими.

Ефективність виховної роботи із студентською молоддю залежить

від багатьох чинників і, насамперед, від того, на скільки педагогічні

цілі та адекватні їм зусилля вихованця і вихователя

збігаються, на чому ми вже не одноразово наголошували.

Інакше кажучи, наскільки зовнішні виховні впливи на

майбутнього педагога відповідають завданням

-41-

та змісту його самовиховання, що в традиційній виховній практиці

недооцінювалось.№

Педагоги небезпідставно вважають оптимальним такий варіант організації

співпраці вихователя з учнями, коли їхні виховні зусилля досягають

педагогічного резонансу.

Під зовнішнім впливом на вихованця розуміємо не висування авторитарних

вимог, якими часто обмежується так звана виховна робота, а створення умов,

що сприяють оволодінню студентом тими чи іншими людськими цінностями, або

виховним ідеалом взагалі. Щоб створити такі умови, потрібно знати, якими

виховними ідеалами керуються студенти, на які людські

цінності орієнтуються.

Щоб визначити пріоритетні людські цінності молоді, дослідники

використовують різноманітні методи, зокрема, анкетування.

Запропонована респондентам анкета мала такі запитання:

1. Які цінності ви вважаєте найголовнішими?

2. Які цінності стали вашим надбанням?

3. Якими цінностями ви прагнете оволодіти?

Матеріали анкет доповнювалися даними вибіркових бесід зі

студентами. Аналіз здобутих результатів показує, що серед цінностей, які

студенти відносять до пріоритетних, першорядне місце займають морально –

духовні якості людини. Зокрема, 74,1% опитаних назвали доброту, 61,2% -

чесність, 34,5% - справедливість, 25,9% - щирість, 20,7% -

порядність.

Серед цінностей, які мали дещо нижчий рівень, варто назвати

любов (19,1%), людяність і взаєморозуміння (15,5%), вірність

(13,8%),

............................................................................

.............................................................

1. Корольчук О.П. Студентство: виховання духовності і культури, спроба

окреслити проблеми та перспективи // Освіта. – 1999. -

№ 2. – С. 17.

-42-

чуйність (12,1%), здатність до взаємоповаги (10,5%).

З вибіркових бесід з майбутніми вчителями, стають зрозумілими

мотиви вибору ними пріоритетних цінностей. Більшість з них керується

популярними думками про те, що ХХ століття характеризується інтенсивним

наступом людини на природу, технократизмом, який спричинив

негативне втручання людини в розвиток природи і породив низку екологічних

проблем і що ХХІ століття стане в історії людства періодом гуманітаризації

всіх сфер суспільного життя та запобігання катастрофам глобального

характеру. Слід зазначити, що лише незначна частина респондентів, надаючи

перевагу духовно – моральним цінностям, орієнтується на іншого роду

вартості. Так, лише 22,5% респондентів до пріоритетних цінностей

відносять інтелектуальні якості і лише 5,2% - здоров’я людини.№

Аналіз матеріалів анкетування свідчить, що вони здебільшого

усвідомлюють себе, як особистості з властивими їм духовно – моральними

цінностями, на яких ґрунтуються відносини з іншими людьми.

Водночас, не виявилося даних про самоусвідомлення студентів в

ролі майбутніх фахівців – професіоналів. Тому, серед пріоритетних

цінностей, по суті, не бачимо таких, що свідчили б про професійні орієнтири

майбутніх педагогів та відповідні цінності (професійні знання, вміння та

навички). Стосовно громадянського статусу молоді, то в матеріалах

анкетування не було виявлено цінностей, які характеризують

громадянина України (знання історії та теорії національної культури,

патріотизму). Від себе слід додати, що дане дослідження проводилося ще 1997

року, тому треба надіятися, що з того часу в свідомості майбутніх

педагогів відбулися необхідні позитивні зміни.

............................................................................

.............................................................

1. Скульський Р.П. Пріоритетні цінності у вихованні майбутніх

вчителів // Педагогіка і психологія. – 1997. - № 1. С. 169.

-43-

Аналіз цінностей, які, на думку студентів, стали їхніми надбаннями,

показує, що в цьому аспекті майбутні педагоги досить скромно, об’єктивно

та критично оцінюють себе. Так лише 31% опитаних вважають себе

добрими, 27,6% - чесними, 25,9% - справедливими, 8,6% - людяними,

6,9% - порядними та відвертими. Значно менше студентів вважають себе

чуйними, безкорисливими.

Відповідно поділилися і прагнення майбутніх вчителів. Зокрема

19% опитаних прагнуть інтелектуально розвиватися, 15,5% - мріють стати

добрішими, 5,2% - духовно багатими, 12,1% - розвинути силу волі.№

Значна частина опитаних була неспроможною визначити цінності,

якими вони б хотіли оволодіти. Це свідчить про серйозні прогалини в

організації самовиховання та профорієнтаційної роботи. Від себе додамо,

що за той час, який пройшов, все ж деякі позитивні зрушення в цьому

плані відбулися, про що більш докладніше ми розповімо в частині

про наше практичне дослідження впливу вчительської моралі

на виховання учнів.

Дуже важливо, що б майбутній вчитель глибоко усвідомив свій

професійний ідеал, як своєрідну модель, на яку орієнтуватиметься в процесі

навчання та самоосвіти, виховання та самовиховання.

Особливої уваги тут потребує питання про значення загальнолюдських

цінностей в професійній діяльності педагога.

Більшість науковців небезпідставно вважають, що в системі професійних

цінностей вчителя повинні синтезуватися якості фахівців кількох профілів.

В умовах педагогічного вузу доцільно формувати виховний ідеал

студентів, залучаючи їх до вивчення проблем шкільного виховання, як в

теоретичному, так і в практичному аспектах.

............................................................................

.............................................................

1. Там же. – С. 171.

-44-

Вивчення студентами цінностей школярів, надзвичайно корисне, бо,

виконуючи функції дослідника, майбутній педагог, з одного боку,

уподібнюється учневі та оцінює його з позиції школяра, а з іншого –

поводиться як дослідник і оцінює школяра з позиції педагога. Іншими

словами, студент ніби перевтілюється і завдяки цьому здобуває ту систему

знань про людські цінності, які допомагають йому сформувати виховний

ідеал і керуватися ним в своєму становленні, як особистості і

громадянина.

-45-

Результати анкетного опитування на тему: “Вплив

моральних якостей вчителів на виховання майбутніх громадян України”.

Щоб визначити пріоритетні цінності наших педагогів і оцінити

їх вплив на моральне виховання учнів, ми скористувалися методом

анкетування.

Аналітичний розгляд термінів, які позначають громадянські якості

особистості, дав нам змогу розробити анкету, якою можна скористатися

для визначення рівня їх сформованості у педагогів нашої

середньої школи.

Було опитано 45 чоловік в віці від 25 до 57 років, з педагогічним

стажем від 3 до 30 років. З них 25 жінок і 15 чоловіків, з них класних

керівників – 11. Опитування проводилося в школах м. Миколаєва.

Аналіз здобутих результатів показав, що з моральним станом у

педагогів Півдня України серйозних проблем немає.

І. Так 54,2% респондентів вважають, що вчитель обов’язково повинен

бути високоморальною людиною, 8,5% - погоджуються з тим, що це

є дуже бажаним, 22,8% - погоджуються з тим, що це обов’язково,

але не завжди вдається, і лише 8,5% - думають, що в наш час моральною

людиною бути дуже важко.

ІІ. На питання про довіру до оточуючих людей, 11,4% респондентів

відповіли, що довіряють оточуючим людям повністю, 48,6% респондентів

схильні довіряти, 17% - не дуже схильні довіряти оточуючим людям,

8,5% опитаних – відповіли, що частіше за все не довіряють оточуючим

і, нарешті, 2,8% опитаних – взагалі вважають, що довіряти

будь-кому – не варто.

ІІІ. На питання, щодо зайвості в нашому сучасному суспільстві

-46-

провідних моральних цінностей (чесність, порядність, справедливість,

взаємоповага), 71,4% респондентів заявили, що не погоджуються з цими

положеннями, а 28,6% відповіли ще категоричніше.

ІV. На питання, щодо визначення головних негативних та

деструктивних явищ, які сьогодні мають широке розповсюдження в

сучасному українському молодіжному середовищі, педагоги майже

одностайно визначили в числі таких наркоманію, сексуальну революцію –

77,1%. 28,6% - вважають в числі найбільш негативних – знецінення

престижу вищої освіти, ще 28,6% - вважають такими неповагу до старшого

покоління.

V. В питанні, що до того, яку дію можна вважати крадіжкою, у випадку

з невиплатою заробітної плати, 71,4% респондентів погодилися, що дана

дія є крадіжкою, 28,6% - не погодилися, а 5,7% - взагалі не

визначилися з відповіддю.

Майже 100% респондентів назвали крадіжкою несплату податків та

неоплачений проїзд в громадському транспорті. В питанні про хвору матір

28,6% респондентів погодилися з тим, що це є крадіжка, 28,6% - не

погодилися і 42,1% респондентів – не визначилися з відповіддю.

VІ. На питання, щодо відмови від головних демократичних прав

та свобод в обмін на матеріальне благополуччя, 65,7% респондентів

заявили, що вони не відмовляться, 2,8% заявили про це, ще більш

категорично. 28,6% опитаних не визначилися з відповіддю

на дане питання і лише 2,8% визнали, що вони б відмовилися від основних

своїх прав та свобод в обмін на матеріальний достаток.

VІІ. В питанні, щодо пріоритетності головних громадянських якостей,

які слід прививати підростаючому поколінню, в першу чергу, 40% респондентів

на перше місце поставили громадянську мужність, 31,4% опитаних зупинили

свій вибір на такій якості, як чесність, 5,7% зробили вибір на користь

-47-

підтримки ближніх та співробітництва, по 2,8% обрали в якості

найважливіших рис підприємництво та індивідуалізм і, нарешті, 17,1%

опитаних визначили в якості найголовнішої громадянської риси –

релігійність.

VІІІ. В питанні, щодо того, яким є реальний стан справ з громадянським

вихованням в нашій середній школі, 62% респондентів зазначили, що вони

усвідомлюють для себе невідповідність між системою ідеалів, які вони

пропонують майбутнім громадянам України, та реальним життям,

14,3% опитаних взагалі не вірять в ефективність сучасної системи

виховання, у 5,7% респондентів взагалі відсутня чітка громадянська

позиція і, нарешті, 17,1% опитаних вважають, що система виховання старої

радянської школи все-таки була більш ефективною, ніж сучасна.

Таким чином, виходячи з результатів нашого соціологічного дослідження,

можна сказати, що педагоги Півдня України (і, будемо сподіватись, всієї

нашої держави), в переважній своїй більшості усвідомлюють себе, як громадян

своєї держави, як особистостей з властивими їм морально – духовними

цінностями та орієнтирами. Вони усвідомлюють також основні ціннісні

орієнтири, які вони, в свою чергу, і намагаються прищеплювати сучасній

українській шкільній молоді.

Результати дослідження також переконливо свідчать, що педагогічний

склад української середньої школи серйозно занепокоєний широким

розповсюдженням в сучасному молодіжному середовищі різних негативних явищ

(наркоманія, злочинність та інші).

Але незважаючи на більшу чи меншу одностайність, викликає занепокоєння

той факт, що значна частина наших педагогів усвідомлює невідповідність між

тими цінностями морального характеру, які вони повинні прищеплювати учням і

реаліями українського сьогодення.

На нашу думку, дана ситуація багато в чому має своєю причиною те, що

-48-

наша держава знаходиться зараз в лещатах перехідного періоду, який, як

відомо, характеризується хитаннями не лише в економіці, але і в свідомості

народу, особливо ж молодої його частини. Як вже згадувалося, така

несприятлива ситуація спричинює процеси духовно – моральної деградації

частини української молоді і це небезпечно.

Але ми повторюємо, треба виходити з того, що вищезгадані явища

негативного характеру є тимчасовими і треба докладати значних зусиль,

що б подолати їх і рухатися далі в напрямі побудови справжньої

демократії, де б наміри системи виховання повністю б співпадали

з реальними потребами суспільства. Треба з

оптимізмом дивитися в майбутнє.

Як бачимо, педагогічний склад нашої шкільної системи, незважаючи на

тимчасові труднощі, продовжує знаходитись на висоті, дотримуючись головних

вимог до власного морального стану і відповідно, морального розвитку своїх

вихованців, які в майбутньому повинні стати справжніми громадянами

України.

-49-

Висновки.

Наша робота підійшла до свого завершення. В ході роботи нами були

вирішені наступні завдання:

1) здійснення аналізу поширених у вітчизняній педагогічній та

політологічній науці теоретичних підходів до проблеми

громадянського виховання підростаючого покоління;

2) розробка і проведення практичного дослідження – анкетного

опитування, присвяченого проблемі впливу особистих моральних

якостей і нахилів наших педагогів на виховання молоді в

контексті громадянської освіти та інтерпретація отриманих

даних.

Опрацьований матеріал дозволяє нам дійти висновку, що процес

формування громадянина України та його головної риси – громадянськості

є наслідком такого процесу, як соціалізація, в структурі якої нас

найбільше цікавлять громадянське виховання і самовиховання. Соціалізація

відбувається під впливом значної кількості обставин та чинників:

держави, суспільства, сім’ї, неформальних груп, засобів масової

інформації, релігії та багатьох інших.

Зараз є очевидним, що дія багатьох з цих чинників в галузі

формування громадянськості українських школярів є стихійною, не досить

ефективною, а часто і деструктивною. Стихійна соціалізація, надто повільно

прилучаючи, чи не прилучаючи взагалі, школярів до системи громадянських

цінностей і святинь, тим самим сприяє обмеженню духовного та

предметного простору для дії безпосередньо громадянського виховання.

Тому головне навантаження в нелегкій, але шляхетній справі громадянсько-

го виховання підростаючої молоді, лягає на шкільних вчителів –

вихователів.

-50-

Віддані ідеї української державності, вони можуть і повинні озброїти

учнів суто громадянськими знаннями і навичками, сформувати у них

громадянський досвід, компенсувати в ньому брак того, що необхідно для

повноцінного розвитку громадянськості, подолати чи послабити негативні

впливи, організовано залучити школярів до перетворення суспільного і

етнічного середовища.

Щоб така робота була успішною, педагоги – вихователі самі повинні

відповідати тим критеріям громадянськості, які ми висвітлили в

теоретичній частині нашого дослідження. Результати соціологічного

опитування показали, що морально – ціннісні орієнтації та громадянська

позиція українських педагогів знаходяться на високому рівні, тому слід

сподіватися, що цей рівень в майбутньому буде лише зростати, що повинно

буде позитивно вплинути на вирішення завдань громадянської освіти

в Україні.

Таким чином, можна впевнено стверджувати, що вдало організована

виховна робота може значною мірою сприяти ліквідації певних прогалин

в системі громадянського виховання.

Така робота повинна ґрунтуватися на цілісному виховному ідеалі,

уособленому самим вчителем, що органічно поєднує в собі цінності

особистості, сім’янина, педагога, громадянина України, представника

світової цивілізації.

Як ми вважаємо, практична цінність нашої роботи заключається в

тому, що в ній ми:

. зробили спробу визначити головні аспекти процесу громадянського

виховання в Україні;

. з’ясували конкретні вимоги до особистості українського

громадянина у вигляді набору чітко окреслених громадянських

якостей, без наявності яких людина не може вважатися

-51-

повноцінним громадянином;

. визначили провідні риси становлення педагогів, як

морально розвинених особистостей.

Насамкінець нам залишається лише побажати нашим науковим колегам, щоб

праця в галузі вищезазначених практичних проблем не припинялася;

щоб громадянська освіта в Україні, нарешті, здобула належний їй рівень;

щоб цілі та засоби громадянського виховання, зокрема внутрішні

ціннісні орієнтації наших педагогів та їх вихованців, співпадали, а

не навпаки. Лише в такому випадку можна буде говорити про

створення дійсно демократичного клімату в нашому суспільстві.

Звичайно, це справа багатьох років напруженої праці, але починати потрібно

вже сьогодні, тим більше, що певні наукові та практичні

здобутки в цій галузі суспільних відносин, наші вчені вже встигли

напрацювати. Тому слід зберігати вже надбане і примножувати здобутки в

галузі громадянського виховання, якщо ми дійсно хочемо, щоб наша

Українська Держава зайняла гідне місце в європейському та світовому

співтоваристві.

-52-

Використана література.

1. Виховання громадянина / Під ред. І. Поплужного. – К., 1997.

3. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття). -

К., 1994.

4. Загальна декларація прав людини. - К., 1996.

5. Конституція України. – К., 1996.

6. Матеріали науково-практичної конференції “Ідеологія та ідейно-

політичні засади державного будівництва України”. – К., 1993.

7. Словник соціологічних і політологічних термінів. – К., 1993.

8. Бех І.М. Духовні цінності в розвитку особистості // Педагогіка і

психологія. - 1997. - № 1.

9. Боришевський М.Й. Духовні цінності в становленні особистості

громадянина // Педагогіка і психологія. – 1997. - № 1.

10. Бутківська Т.В. Цінності від учителя до учня // Початкова школа. –

1997. - № 2.

11. Ващенко Т.Г. Діагностика моральних цінностей особистості

школярів // Рідна школа. – 1996. - № 2.

12. Гильмеева Т.В. Профессионализм учителя в социологическом измерении

// Социс.- 1998.- №11.

13. Закон України “Про громадянство України” // Відомості Верховної Ради

України. – 1991. - № 50.

14. Карпенчук С.В. Володіти розумом, почуттями і волею //Рідна

школа.- 1997.- № 5.

15. Корольчук О.П. Студентство: виховання духовності і культури,

спроба окреслити проблеми та перспективи // Освіта. – 1999. - №

2.

16. Крицька Л.В. Громадянські ціннісні орієнтації учнівської

молоді // Педагогіка і психологія. –1997. - № 1.

-53-

17. Мазур Т.Г. Гуманізація стосунків в навчально-виховному

процесі // Початкова школа. – 1996. - № 9.

18. Нікітіна Л.Є. Соціальне виховання дітей – фактор стабілізації

суспільства // Педагогіка. – 1998. - № 7.

19. Скульський Р.П. Пріоритетні цінності у вихованні майбутніх

вчителів // Педагогіка і психологія. – 1997. - № 1.

20. Старовойт Л.В. Модульна система в професійному навчанні //

Рідна школа. – 1997. - № 5.

21. Тараненко І.Г. Демократичні цінності у становленні громадянина //

Педагогіка і психологія. – 1997. - № 2.

22. Уайт. П.В. Виховання громадянської мужності // Рідна школа. –

1997. - № 5.

23. Хорунжа Л.П. Гуманізація навчально-виховного процесу // Рідна

школа. –1999. - № 1.

24. Чижевський Б.Г. Актуальні проблеми побудови системи

виховання в умовах державотворення // Педагогіка і психологія. –

1997. - № 2.

25. Шпак Г.В. Підвищувати методичний рівень педагога // Рідна

школа. – 1997. № 6.

Страницы: 1, 2, 3