Вплив моральних якостей вчителів на процес формування майбутніх громадян України

Вплив моральних якостей вчителів на процес формування майбутніх громадян України

Миколаївська філія Національного університету

“Києво – Могилянська Академія”

Департамент політології

Кафедра політології

«Вплив моральних якостей вчителів

на процес формування майбутніх

громадян України»

Кваліфікаційна робота

на здобуття академічного ступеню бакалавра

студента 431 групи Кутового Б.Б.

Декан департаменту політології:

д.п.н., професор Мейжис І.А.

Науковий керівник:

Викладач Левченко О.О.

Миколаїв – 2000

План.

1. Вступна частина.

2. Теоретична частина.

1. Духовні цінності в становленні особистості

громадянина.

2. Виховання громадянина – головні аспекти проблеми.

3. Практична частина.

1. Вплив моральних якостей вчителя на виховний процес.

2. Результати анкетного опитування на тему “Вплив моральних

якостей вчителів на виховання майбутніх громадян”.

4. Висновки.

5. Використана література.

-1-

Вступна частина

Як відомо, розбудова української держави, ставить на порядок денний

надзвичайно важливе і невідкладне завдання – виховання справжнього

громадянина і патріота рідної землі. Лише люди, безмежно віддані

українській національній ідеї, здатні відстояти незалежність, соборність

України, вивести її з тимчасових соціально – економічних труднощів на

шлях прогресу і процвітання.

З огляду на це побудова нового демократичного, гуманного суспільства,

яке орієнтується на високі національні і загальнолюдські цінності, набуває,

насамперед, виховного характеру. Особливо це стосується підростаючого

покоління, якому в недалекому майбутньому відстоювати та примножувати

здобутки нашої незалежності. Зараз, в умовах економічної кризи,

відбувається інтенсивний процес соціальної і моральної деградації частини

учнівської молоді, надмірного захоплення негативними формами комерційного

бізнесу і низькопробною зарубіжною культурою. Відтак, притуплюються

природні потреби в пізнанні, втрачається інтерес до чесної праці,

знецінюються духовні ідеали.

З огляду на викладене, актуальними є наукове розроблення і практичне

забезпечення, по суті нової системи громадянського виховання, мета якого -

сформувати в учнів комплекс громадянських якостей, потребу захищати

інтереси України, реалізовувати свій особистісний потенціал на благо

зміцнення Української Держави.

В нашій роботі ми намагаємося встановити, як на процес виховання

громадян України у середній школі впливають особисті моральні цінності і

нахили педагогів.

Наша робота складається з двох частин: теоретичної та

практичної. В теоретичній частині проведено огляд наукових

розробок вітчизняних

-2-

вчених-педагогів щодо ролі духовних цінностей в становленні особистості

громадянина - громадянина, роль, демократичніх цінностей в цьому

становленні, наводяться головні вимоги до морально-психологічних якостей

громадянина України: яким він повинен в ідеалі бути.

В практичній частині наводиться короткий огляд наукових розробок з

питань ролі вчительської моралі в процесі виховання майбутніх громадян,

наводяться данні теоретичних розробок та практичних досліджень в цій

галузі, які проводилися раніше. Також містяться результати соціологічного

дослідження щодо впливу вчительської моралі на виховання учнів, як

дослідницької частини даної роботи. В дослідженні нами використовувався

метод анкетного опитування.

З огляду на те, що дана тема в вітчизняній науці опрацьована

недостатньо, давався взнаки брак теоретичного і фактичного матеріалу.

В вітчизняній історіографії з даного питання нашу найбільшу увагу

привернули дослідження з проблеми ролі цінностей в процесі громадянської

освіти, таких авторів, як І. Бех, М. Боришевський, Б. Чижевський, І.

Тараненко Р. Скульський, які і склали основну масу використаної нами в

процесі написання кваліфікаційної роботи літератури. В ході написання

практичної частини нашої роботи, ми скористалися науковими розробками таких

вітчизняних вчених, як Л. Крицька, Л. Хорунжі, Л. Старовойт та Р.

Скульський.

Ми сподіваємося, що наша скромна праця стане новим внеском в справу

розробки досконалої концепції громадянського виховання молоді в незалежній

Українській державі.

-3-

2. Теоретична частина.

2.1. Духовні цінності в становленні особистості громадянина.

Ціннісна орієнтація слугує своєрідним критерієм, фільтром у визначенні

ставлення людини до матеріальних та духовних цінностей, системи установок,

відстоювання принципів і переконань. Вона передбачає позитивне чи негативне

значення об’єктів навколишнього світу для індивідууму чи суспільства і

визначається не їхніми властивостями як такими, а їх місцем та наявністю

в людській життєдіяльності інтересів і потреб, соціальних

відносин, критеріями і способами оцінки цього значення, виражених в

моральних принципах і нормах, ідеалах, установках і цілях.

Цінності, безумовно є тим феноменом, котрий найтісніше пов’язаний

з сферою потреб людини, так як певна система цінностей втілюється,

опредметнюється в тих чи інших конкретних феноменах, пов’язаних з

відповідними формами життєдіяльності, в яких і здійснюється оволодіння

цінностями, їх поступове перетворення з явища “зовнішнього” у явище “для

себе”, тобто відбувається переведення цінностей суспільних в цінності

суб’єктивно значущі для самого індивіда.

В наш час розгулу вседозволеності, втрати старих, непридатних для

життя орієнтирів і тимчасового духовного бездоріжжя, важко переоцінити

значення ціннісних орієнтацій як умови розвитку особистості, здатної до

самостійного і відповідального вибору.

З огляду на сказане, стає цілком очевидною нагальна необхідність

створити нову систему цінностей, яка б слугувала орієнтиром у вихованні

молодого покоління та громадян будь – якого віку. Така система загалом

і кожен її структурний компонент зокрема, мають становити одне

ціле, в якому об’єднуючим началом є духовність

людини.

Духовність – це втілення в світоглядних орієнтаціях людини

сподівань,

-4-

прагнень, ідеалів, духу народу, нації, що визначає спрямованість

особистісних потреб, бажань і зумовлює настанову на відповідний життєвий

вибір. Це осмислення людиною гуманістичного сенсу

мети людської життєдіяльності.№

Приступаючи до дослідження психологічних закономірностей виховання

громадянської свідомості та самосвідомості особистості, ми побудували

концептуальну модель зрілої особистості громадянина.

Зараз є необхідність формування нових ціннісних орієнтацій, нових

ціннісних ідеалів, ціннісного світогляду людини, яка буде жити і працювати

в ХХІ столітті в Україні – незалежній європейській державі, де

цільові та ціннісні орієнтації сполучатимуть творчість, нові оригінальні

ідеї з народними традиціями та культурою.

Оскільки загальноприйнятою серед педагогів є думка про те, що виховання

на основі цінностей – це провідний шлях формування особистості, її

духовного світу, то в сучасних умовах постає питання не лише про ціннісне

виховання, але й про ціннісне навчання, тобто навчання, яке має своїм

кінцевим результатом не знання, а формування “аксіологічного світогляду,

який оперує ціннісними категоріями”.І Це нова для нас проблема, яка

потребує адекватного розв’язання.

Сьогодні ми є не лише свідками, але й учасниками кризи моральності і

правосвідомості, соціальної нестабільності, політичної дезорієнтації та

дестабілізації молоді. Важливим чинником цієї кризи цінностей є крах

тоталітарної системи, яка формувала у всіх єдину систему

цінностей та

............................................................................

.............................................................

1. Бех І.М. Духовні цінності в розвитку особистості // Педагогіка і

психологія. - 1997. - № 1. – С. 116.

2. Боришевський М.Й. Духовні цінності в становленні особистості

громадянина // Педагогіка і психологія. – 1997. - № 1. – С. 144.

-5-

ціннісних орієнтацій. Пошуки нових ціннісних орієнтацій важкі самі по

собі, ускладнені соціально – економічною кризою, але стають життєво

важливими і необхідними засобами опори в життєвих колізіях. Сучасні

цінності – актуально ідеологічна проблема, проблема формування світогляду,

що виступає інтегративною основою діяльності, як окремого індивіду, так

і будь – якої малої чи великої соціальної групи, колективу,

нації, всього людства. Це також нова проблема, що має проростати і

кристалізуватися заново, причому вибір світоглядних позицій, а отже і

цінностей покладається на індивід, як суб’єкта життєдіяльності. Це звичайно

проблема загальної значущості, бо процес державотворення в Україні висуває

на передній план такі спільні для всіх ідеологічні цінності, як патріотизм

та громадянськість, та їх відображення у свідомості, світогляді

та поведінці.№

Цей процес відбувається водночас з іншим, не менш потужним і також

новим для нас – входженням до європейської спільноти, коли Україна

розглядається, як частина загально – європейського культурного простору з

його багатоманітністю культур, які об’єднуються на засадах демократизму та

гуманізму, толерантності та відкритості, цивілізованості.

Всі ці процеси далеко не всіма розглядаються, як рівнозначними, в

декого виникають заперечення і протиставлення. Отже, значущою ціннісною

проблемою виступає ставлення і оцінка цих процесів державотворення і

входження в європейський ціннісний простір.

Зараз досить помітне місце в нашому житті посіли так звані

предметні цінності які, ми вважали, були притаманними лише капіталістичному

суспільству і які досить інтенсивно і успішно розроблялися на Заході. Це –

особистий інтерес, корисливість, раціональність, прибуток. У

повсякденному

............................................................................

.............................................................

1. Крицька Л.В. Громадянські ціннісні орієнтації учнівської

молоді // Педагогіка і психологія. – 1997. - № 1. – С.

128.

-6-

житті саме ці прагматичні раціональні цінності набувають дедалі більшого

значення, особливо для молоді і тому не можуть не виступати проблемою для

педагогів.№

Педагогів цікавить, як весь цей складний багаторівневий комплекс

проблем, що стосується цінностей, відбивається в педагогічній науці та

шкільній практиці. Мета і завдання формування цінностей, ціннісних

орієнтацій, їх зміст та форма – це педагогічна проблематика, і саме вони

повинні стати предметом спеціального розгляду.

Слід відзначити, що в своєму загалі цінності розглядаються передусім,

як категорія моралі в найширшому її розумінні. У нас значно менше тяжіють

до розгляду цінностей в прагматично – раціональному розумінні, характерному

для північноамериканської цивілізації, бо ми бачимо в цінностях, ціннісних

орієнтаціях ідеали та ідеї моральності, тісно пов’язані більше з

ідеалістичним світоглядом, з осучасненою християнською культурною

традицією.І Так вважає переважна більшість педагогів.

Приступаючи до розгляду педагогічної проблематики, педагоги

замислюються над її теоретико – методологічними засадами.

Педагогічні дослідження проблеми цінностей та ціннісних

орієнтацій

можна умовно поділити за певними напрямками, серед них – питання

громадянського виховання, в якому національні цінності посідають одне з

головних місць. І це далеко не випадково, бо проблема формування

громадянина України сьогодні є однією з найактуальніших, яка вимагає

невідкладного розв’язання.

............................................................................

.............................................................

1. Нікітіна Л.Є. Соціальне виховання дітей – фактор стабілізації

суспільства // Педагогіка. – 1998. - № 7. – С. 36.

2. Тараненко І.Г. Демократичні цінності у становленні громадянина //

Педагогіка і психологія. – 1997. - № 2. – С. 151.

-7-

2.2 Виховання громадянина – головні аспекти.

Формування системи виховання безпосередньо пов’язане з основними

засадами побудови держави: тоталітарної, демократичної, громадянської,

відкритої. Якщо створення тоталітарного режиму зумовлює пригноблення

особистості, відкритого суспільства і також часто поєднується з різновидами

непримиренності, пошуку ворогів і неоколоніалізму, то перспективним в усі

часи було, є і буде формування та розвиток демократично – громадянського

суспільства. Тому особливо важливим є будівництво в Україні суверенної,

незалежної, демократичної, соціальної, правової, цілісної держави і системи

виховання на основі принципів гуманізму, демократичності, толерантності,

пріоритетності загальнолюдських духовних цінностей, гнучкості та

прогностичності. Проте доцільно врахувати, що між визначенням і

проголошенням принципів до їх закріплення і утвердження в суспільстві

лежить щоденний всебічний аналіз і праця інститутів держави, громадськості

і конкретної особистості.

Система виховання є серцевиною системи освіти і розглядається як

цілеспрямована, систематична дія на духовний і фізичний розвиток

особистості, зумовлена законами розвитку суспільства, людини та

об’єктивними і суб’єктивними умовами.

Її складовими є як система самовиховання особистості, так і спеціально

організований безпосередній і опосередкований вплив сім’ї, закладів освіти,

педагогів, інформаційного простору та соціально – економічних умов.

Система виховання зумовлює формування навичок поведінки в

сім’ї, під час навчання, на виробництві, культурно – освітній, професійній

та політичній діяльності. Зміст виховання визначається

пріоритетністю вимог часу, потребами соціально – економічного

розвитку і зумовлюється суспільними відносинами, станом науки,

технологій, культури, родинно –

-8-

сімейними стосунками, традиціями та рівнем системи освіти. Дані

аспекти є взаємозалежними, динамічними, тобто система виховує особистість,

а особистість виховує систему.

Необхідність виваженого розв’язання проблеми державотворення, розвитку

системи виховання зумовлює потребу формування і збереження класичних та

утвердження нових ціннісних орієнтацій. Центральним місцем в

процесі державотворення є формування в учнівської та студентської молоді

демократичних цінностей, свобод та громадянської позиції. Проблема

цінностей була актуальною в різні періоди розвитку суспільства і мала

конкретні орієнтації.

Якісні і кількісні характеристики цінностей перебувають в подвійній

залежності від внутрішніх властивостей їх носія та від потреб і прагнень

суспільства, людини, яка є адресатом цінностей. Для періоду становлення

держави є характерними тенденції збереження класичних цінностей,

переосмислення характерних національних цінностей та насадження чужих (нові

лідери, нові ідеї, нове життя).

Для народів України завжди було характерним утвердження і дотримання

засад гуманізму, зв’язку з природою та прагнення до освіти, освіченості та

професіоналізму. Представники “нових” ціннісних орієнтацій відхиляють

принципи гуманізму і спрямовують вектор розвалу, руйнування проти

матері-жінки, сьогодення дітей і культури взагалі.

Збільшення і наростання якісної різноманітності людських потреб,

особливо в критичних ситуаціях, поява нових засобів їх задоволення, як

порівняння свого рівня життєдіяльності з навколишнім середовищем, так і в

наслідок розвитку науково – технічного прогресу, спричиняють виникнення

суперечностей між необхідністю дотримання цінностей і стимуляцією щодо

їх порушення або ігнорування. Головним критерієм важливості

формування, збереження і розвитку цінностей є практика

життєдіяльності особистості,

-9-

нації, держави, Європи і світу в історичному, соціально-економічному,

політичному аспектах та в площині побудови демократичної держави як

першооснови громадянського суспільства.

Формування такого суспільства створює передумови для побудови

демократичного устрою та утвердження позитивних, реальних і потенційних,

безпосередніх і опосередкованих, абсолютних і відносних, політичних,

соціальних, моральних, естетичних, наукових, християнських цінностей і

блокування негативних тенденцій. Беручи до уваги рівень розвитку і

організації, саморганізації адресата, незалежно від рівня організації

суспільних відносин розрізняють загальнолюдські, загальнонаціональні,

народні, сімейні, колективні, особистісні цінності.

Під час побудови системи виховання доцільно враховувати різні

вектори державотворення та їх вплив на основну галузь державотворення і

розвитку інтелектуального потенціалу нації – освіту. В демократичній

основі чільне місце посідає громадянин, особистість, творча

особистість. Тому дивною є тенденція насадження нам поняття рівня мислення

в площині пересічного педагога, пересічного студента, пересічного жителя.

Складається небезпідставне враження про тенденцію трансформування

представників гордого європейського народу в бездумних біороботів,

наймитів та кріпаків. Тому доцільно в аспекті побудови системи виховання

з наукової, політичної, соціально – економічної, духовної точок

зору визначити, як відбувається “зазначена “різанина” – по горизонталі чи

по вертикалі і який життєво необхідний орган чи ступінь мислення

особистості відсікається на рівні індивідууму, сім’ї, колективу, закладів

освіти, регіону, держави, європейського та міжнародного співтовариств”.№

............................................................................

.............................................................

1. Бех І.М. Духовні цінності в розвитку особистості // Педагогіка

і психологія. - 1997. - № 1. – С. 118.

-10-

Ми поставлені перед вибором і утвердженням демократичних і

“нових” цінностей, що приводять до проти дії між двома світоглядами.

Перший спрямований на збереження духовних начал особистості, народу та

побудову демократичного суспільства. Другий породжує трансформацію

(суспільства і особистості), що утверджує реалії “кривих дзеркал”, насаджує

супермодерне і нищить класичне, створює основу для неоколоніалізму і

знедолення особистості та держави, а також побудови резервації в центрі

Європи. Це утверджується за рахунок чужого капіталу і руйнування

існуючих робочих місць, підсилюється українськими “цензорами і

крикунами”, внаслідок доларового диригування “новотворців”. Опорними тезами

для них слугують: орієнтація вибору в площинах чорного і білого,

все змінності, вседозволеності. Зазначені елементи, сприяють формуванню

психологічного тиску, особливо на дітей шкільного віку, сприяють їхній

зневірі в суті і необхідності життя.

Як свідчить практика, розвиток цінностей в другій площині, що

зафіксовані в людській біомасі на енергетичному та біохімічному рівнях,

призводить до духовних, психічних і соціальних катаклізмів.

З урахуванням об’єктивних та суб’єктивних умов виникає потреба

побудови нової системи виховання в площині поєднання освіти, культури,

духовності із збереженням ціннісних орієнтацій та критеріїв. Тому завдання

системи виховання полягає в тому, щоб її учасники могли безболісно і

повноцінно включитися в складну, а часто і в суперечливу систему стосунків

між людьми, колективами, державами, що залежить від їхнього вміння

самостійно мислити.

Система виховання забезпечується виконанням цілей освіти і

розглядається як гарант демократичності суспільного устрою та

державотворення і служить ефективним засобом, за допомогою якого попереднє

покоління і держава формують людей за власними аналогами.

-11-

Побудова ж демократичного суспільства базується на національній ідеї,

любові до Вітчизни, класичній культурі і спрямовується в площині

Я-концепції особистості, громадянина, патріота України. Тому до

системи понять, які повинен глибоко знати педагог, формуючий в учнів

громадянські якості, слід віднести поняття “національна ідея, національний

ідеал, національна ідеологія, національні інтереси та інші“.

В загальному плані національна ідея – це духовна першооснова,

джерело особистісного розвитку людини; соціально – психологічний механізм

інтеграції соціальних груп; джерело суспільного поступу того чи іншого

етносу, його державотворчої енергії; механізм врівноваження та гармонізації

життєдіяльності народів, що населяють певний географічний простір і

мають єдину історико – політичну долю і орієнтацію на майбутнє. Це

складний національно – політичний, морально – етнічний і психологічний

феномен народного життя, його менталітету, це теорія і практика життя

народу за період його національно – визвольних змагань, це історія його

існування.№

У вужчому і конкретному значенні національна ідея – це відображення

нацією свого місця на планеті та перспектив власного подальшого розвитку.

Для світового українства такою ідеєю є розбудова самостійної, соборної та

незалежної Української держави, що й проголошено в Декларації про державний

суверенітет України та в Акті незалежності України. Вона досить міцна, бо

дозрівала протягом століть. До речі, боротьба за національну ідею, як

вважають багато американських дослідників – рушійна сила історії.

Протягом тривалого історичного періоду українці пересвідчились, як

негативно впливає на їхнє буття відсутність власної незалежної держави. Ця

обставина призводила до асиміляції і денаціоналізації українців.

............................................................................

.............................................................

1. Виховання громадянина / Під ред. І. Поплужного. – К.,

1997. - С. 34.

-12-

Гіркий досвід зробив їхню національну ідею цілком істинною та масовою.

Національна ідея підказує етносу, як треба жити, чому жити треба саме

так, а не інакше, що і як слід робити з урахуванням близької і віддаленої

перспективи, тобто вона виконує орієнтувальну, організаційну та мотиваційну

функції в життєдіяльності етносу.

Оскільки в національній ідеї не тільки фіксується реальне державне

буття нації але й обґрунтовується, яким воно повинно стати в майбутньому,

це пов’язує її з національним ідеалом. Національний ідеал – образ

досконалого державного буття. Саме в національному ідеалі абстрактна і

узагальнена національна ідея набуває конкретної форми.

В розбудові держави значну роль відіграють і національні цінності – як

соціально-матеріальні (демократія, гуманізм, свобода, добробут, соціальний

захист тощо), так і духовно-культурні (принципи, погляди, моральні норми,

традиції), які сповідує дана нація. Здебільшого вони мають загальнолюдській

характер, хоча й багато в чому специфічні, бо залежать від світосприймання,

світорозуміння та інших особливостей нації.

Національна ідеологія – це система політичних, правових, філософських,

етнічних, релігійних ідей, ідеалів, поглядів, які відображають ставлення

нації крізь призму власних інтересів до навколишнього світу.

Як системне утворення, національна ідеологія відрізняється від

національної ідеї та національного ідеалу тим, що включає в себе такі

компоненти, які хоча і мають національну забарвленість, але не є

пріоритетними і винятковими.

Національні інтереси – це узагальнений вираз актуальних потреб

певної національної спільноти. Національні інтереси формуються на основі

інтересів громадян і соціальних груп, але не зводяться до них, чи навіть

до їх суми в процесі взаємодії громадян і

соціальних груп відбувається

-13-

формування інтересів національної спільноти в цілому.№

В умовах незалежності національні інтереси українства модифікувались в

державні. З огляду на це виникла проблема їх оптимального співвідношення з

інтересами особистими, які не завжди збігаються з першими. Їх поєднання

можливе завдяки суспільним інтересам. Вони витягають громадянина з кола

егоїстичних інтересів, залучаючи його до широкої спільної діяльності.

Як бачимо, національні цінності відіграють велику роль в процесі

виховання майбутніх громадян.

Громадянство передбачає насамперед правову належність особи до

конкретної держави, що визначає сукупність прав, свобод та обов’язків

особистості і забезпечує їх правовий захист як в середині країни, так і за

її межами.

Завдання демократичної держави полягають в тому, щоб створити

умови для формування виваженої громадянської позиції, громадянської думки,

як цілеспрямовано під впливом державних інститутів, так і волевиявленням

особистості чи колективу, народу, духовна сфера якого включає таку систему

цінностей та ціннісних орієнтацій: утвердження в між людських стосунках

гуманних начал – доброти, справедливості, толерантності, щирості,

сумлінності, власної гідності, взаємоповаги, відповідальності,

принциповості і негативного ставлення до фальші, цинізму та

лицемірства.

Треба виховувати у майбутніх громадян вміння робити власні

об’єктивні оцінки, щодо різних життєвих явищ та подій, щодо самих людей та

сенсу життя і завдяки цьому протистояти механічному та експансивному

нав’язуванню ззовні готових, часто сумнівного змісту і походження еталонів

............................................................................

.............................................................

1. Киричук О.А. Національна ідея: витоки і шляхи об’єктивації //

Матеріали науково-практичної конференції “Ідеологія та ідейно-

політичні засади державного будівництва України”. – К., 1993. – С.

234.

-14-

та орієнтирів. Важливим є також виховання свідомого і

відповідального

ставлення до прав та обов’язків громадян відповідно до державного

законодавства. Активна протидія правовому нігілізму. Повага до

Конституції, державних символів та їх активний захист від будь – яких

посягань з боку несвідомих членів суспільства. Отже головне в державі, на

чому базується її існування, розвиток і подальший поступ – це закони, з

яких найважливішим є Конституція – своєрідна модель державної та суспільної

системи України.

Основи громадянизації (у найпростішому значенні її можна розуміти

як громадянську освіту дорослого населення і громадянське виховання

дітей і молоді) закладено в Основному Законі, насамперед

Конституція озброює громадян сукупністю систематизованих знань про правові

основи українського державного життя, сприяє формуванню конституційної

свідомості (правосвідомості), що означає здатність співвідносити свої дії і

вчинки з Основним Законом. До структури такої свідомості входять ті знання,

які забезпечують адаптацію до громадянської життєдіяльності за нових

українських умов. Без цих знань громадянин іде непрямим шляхом. Саме

глибоке засвоєння головних понять, категорій, положень Основного Закону

України формує конституційно – правову свідомість громадян. Для виховної

роботи з майбутніми громадянами особливо важливим є підкреслення

неперехідного значення Конституції України, завдяки якій, як

довгостроковому правовому документу, зростає патріотизм і висока

громадянська відповідальність, дисципліна і згуртованість, прагнення

зберігати спокій у суспільстві, тобто те, що спонтанно перетворює населення

на активних громадян, а територію – на державу.

Демократична держава, якою повинна настати Україна, про що і записано

в Конституції, ґрунтується на визнанні громадянина, як найвищої цінності,

як суверенної особистості, котра повністю розпоряджається

-15-

плодами своєї праці, користується найширшими правами і свободами, на

забезпеченні рівних можливостей для всіх, як основи соціальної

справедливості.

Отже, другим, якщо не першим, центральним поняттям в Конституції є

громадянин і дуже важливо щоб діти це чітко усвідомили.

Для громадянського виховання учнів важливим також є засвоєння ними

статей Конституції, які містять ідейно – політичні засади українського

державотворення, що правда педагоги при цьому матимуть певні труднощі,

оскільки зараз навчально – виховний процес в школі деідеологізований

та деполітизований, тобто звільнений від ідейно – політичних догм.

І хоча в Україні згідно ст. 15 Конституції, обов’язкової ідеології не

повинно бути, однак ідеологічні засади суспільного життя,

в тому числі і громадянського виховання учнів, закладені в самій

Конституції, законодавчих актах і урядових документах, в яких

обґрунтовано зміст, принципи, форми, методи та шляхи формування

громадянських якостей школярів. Те саме і щодо деполітизації громадянського

виховання. Демократизація суспільства без політичної активності,

громадянської позиції його членів не може бути повною, оскільки в людей

укорінюється байдужість до всього, що відбувається в країні і вони

перетворюються на слухняних виконавців владних структур, тих самих

гвинтиків, яких загвинчують туди, куди потрібно владі. А це завдає

шкоди і демократії, і самій особистості, породжуючи, зокрема, рецидиви

“шлункової ідеології”.

Лише політична грамотність, політична свідомість і мислення, політична

культура загалом стимулюють громадянську активність, роблять кожного

громадянина не пасивним спостерігачем подій, які відбуваються в країні і

світі, але й їх активним учасником. Довести це до свідомості зростаючого

покоління є одним з першочергових завдань вітчизняної педагогіки. Особливо

важливо в процесі навчання підкреслювати, що права та обов’язки

громадян

-16-

тісно пов’язані між собою; необхідно зазначити: якщо людина

пересвідчується, що держава не формально, а насправді стоїть на сторожі її

прав та свобод, домагається їх неухильної реалізації, то на основі свого

конституційного мислення, вона діалектично починає вважати цінностями і

свої громадянські обов’язки. Це означає, що громадянин позитивно сприймає і

права держави, і її вимоги до нього, і санкції, якщо ці

вимоги ним не виконуються.

До щойно розглянутих понять, категорій, положень Конституції, що є

основою громадянського виховання учнівської молоді, тісно прилягають такі

поняття, як державотворення, суверенітет, незалежність, самовизначення.,

громадянське суспільство, гідність, честь, громадянська злагода та багато

інших. Сутність їх повинен не лише глибоко засвоїти кожен учень, а й

правильно інтерпретувати, відповідно до реальних процесів українського

державотворення в сучасних умовах.№

Дуже важливо також донести до свідомості учнів того, що досконале

знання Конституції України, інших законів, своїх громадянських прав та

свобод, не означає, що громадянин, як то кажуть уже відбувся. Насправді

і злодій, який перебуває у в’язниці, який відмінно знає закон,

права та обов’язки, також громадяни; і той самий бомж теж є громадянин.

Через це йдеться про узагальнений, ідеальний образ українського громадянина

– високо свідомого, високоморального, активного, з розвиненим почуттям

власного обов’язку і відповідальності перед державою і самим собою, з

внутрішньою потребою самовіддано служити Батьківщині. Такого громадянина

необхідно виховувати з кожного учня, адже лише високо свідомі громадяни і

палкі патріоти можуть збудувати насправді вільну, незалежну,

демократичну, процвітаючу Українську Державу.

............................................................................

.............................................................

1. З цього приводу зокрема див.: Державна національна програма

“Освіта” (Україна ХХІ століття). - К., 1994. – С. 96.

-17-

Не менш важливою рисою справжнього громадянина повинно бути бездоганне

володіння державною мовою, тому необхідно активне сприяння її

функціонуванню в усіх сферах суспільного життя на всій території

держави.

Кожна із складових, запропонованої системи цінностей, має

безпосередній чи опосередкований зв’язок з духовністю особистості. Глибокі

зміни, які відбуваються на всьому європейському континенті і в Україні

зокрема, призвели до того, що ми частіше стали замислюватися над реаліями,

які нас оточують, переоцінювати свої погляди і позиції. Демонтуються старі

ідеологічні схеми, переосмислюються цінності.

В нашій країні прагнення до демократичних цінностей та радикальні

зміни, багато в чому знаходяться в різних площинах виміру. Нажаль, нове

часто починається всупереч всім демократичним нормам. Тому, прагнучи

до демократичного суспільства, доцільно встановити, який зміст ми

Страницы: 1, 2, 3