Описані рухливі голівки дверезнімальних пристроїв коксовиштовхувача складні у виготовленні й в експлуатації, тому що вони мають велику кількість зубчастих передач і інших тертьових деталей. Нижче приводиться опис дверезнімального пристрою, що забезпечує необхідний підйом дверей за допомогою похилої площини.

Рейковий шлях дверезнімального пристрою виконаний так, що при знятті й установці дверей (переднє положення дверезніма) дверезнімальна штанга працює на прямому від рейкового шляху і, отже, похила площина не працює. Таким чином, умови роботи механізму залишаються такими ж, як і на дверезнімах з рухливими голівками.

Прямий відрізок рейкового шляху штанги також установлений на ділянці, коли штанга знаходиться в крайньому задньому (вихідному) положенні. Це забезпечує необхідну стійкість механізму при пересуванні машини.

Дверезнімальний пристрій з похилою площиною полегшує праця машиніста, тому що підйом дверей виробляється автоматично одночасно з відводом дверезнімальної штанги -- і не вимагає особливої уваги і часу.

Для печей з низькими обслуговуючими площадками, де підйом двері не потрібно, похила площина не встановлюється.

У цьому випадку конструкція дверезнімальної штанги ще більш спрощується. Механізми ж цілком залишаються без змін.

Виключення з конструкції дверезнімальних пристроїв рухливих голівок зменшило їхню вагу з 13 до 7,5 т. Досвід роботи дверезнімальних пристроїв з похилою площиною для підйому дверей підтверджує експлуатаційну надійність.

Механізми відгвинчування і загвинчування ригельних гвинтів

На коксовиштовхувачах і дверезнімальних машинах, виготовлених по проектах КБ Коксохіммаша, з метою уніфікації механізми відгвинчування і загвинчування ригельних гвинтів встановлюються однаковими за винятком однієї деталі -- склянки голівки, що відгвинчує, що коксовиштовхувач має велику довжину, чим на голівці, що відгвинчує, дверезнімальної машини. Збільшення довжини склянки на 50--100 мм викликається необхідністю грузнути работу механізму відгвинчування з механізмом відкривання планирного люка коксових дверей.

Як відомо, на коксовій стороні батареї, де працює дверезнімальна машина, на двер немає планирних люків.

Докладний опис конструкції і розрахунок окремих деталей механізму відгвинчування і загвинчування ригельних гвинтів приводиться в розділі «Дверезнімальні машини».

Пристрій для виштовхування коксу

Виштовхування коксового пирога з печі в гасильний вагон виробляється за допомогою спеціального пристрою через коксонаправляючу дверезнімальної машини.

При кожнім виштовхуванні коксу, що повторюється через 8--10 хв., що виштовхує штанга близько 2 хв. працює в коксовій печі при температурі більш 1000°. Після видачі коксу штанга прохолоджується при температурі зовнішнього повітря, що у зимових умовах може бути мінус 30° і нижче.

Такий великий температурний інтервал створює в штанзі, що виштовхує, великі термічні напруги. Ці напруги можуть бути зменшені при правильно обраній конструкції штанги.

Слід зазначити, що правильний вибір зусиль для виштовхування коксового пирога в значній мірі визначає довговічність коксової камери. Це питання повинне всебічно розглядатися не тільки конструкторами коксових машин, але і конструкторами коксових печей, що визначають припустимі тиски на одиницю площі стін коксової камери.

Робота механізму для виштовхування коксового пирога повинна строго погоджуватися з операціями: зняття двер, установки коксонаправляючої по осі видаваної печі й установки гасильного вагона. Для попередження можливих аварій на. сучасних машинах передбачені блокування між пристроєм, що виштовхує, дверезнімальною машиною і гасильним вагоном.

Керування механізмом штанги, що виштовхує, здійснюється з кабіни коксовиштовхувача.

Пристрій для виштовхування коксового пирога (проект КБ Коксохіммаша, рис.9) складається з наступних основних вузлів: штанги, що виштовхує, / із установленими на ній голівкою 2 і опорним що самовстановлюється башмаком 3; стійок 4 і 5 для штанги, що виштовхується, що мають опорні і напрямні ролики; привода механізму, що складає з електродвигуна 6, головного редуктора 7 і ведучої шестірні (на малюнку не показана), з'єднаних між собою проміжним валом 8 і зубцюватими муфтами 9 і 10, установленого на другому кінці вала електродвигуна електромагнітного колодкового гальма 11; аварійного привода для витягу штанги, що виштовхує, з печі, що складає з пневмо-двигуна 12, редуктора 13, ланцюгової передачі 14 і рукоятки 15.

Для обмеження ходу штанги, що виштовхує, установлений шляховий вимикач 16. Дублерами його є два підоймових кінцевих вимикачі -- передній 17 і задній 18.

У межах робочої площадки машини штанга, що виштовхує, закрита рознімним кожухом 19.

Опис конструкції штанги, що виштовхує

Штанга, що виштовхує, складається з наступних основних частин: металоконструкції штанги, голівки штанги, зубцюватих рейок, беззубих рейок, опорного башмака, контрольних зубів, пристрою для прийому повітря, що йде на обезграфічування зводу камери.

Металоконструкція штанги являє собою звичайно клепану чи рідше зварену балку прямокутного перетину. Клепана конструкція більш відповідає тяжким умовам роботи. За останні роки на окремих заводах були встановлені штанги звареної конструкції. Досвід роботи деяких заводів показав, що після нетривалої роботи в зварених конструкціях утворяться тріщини на вертикальних аркушах.

Так, на Запорізькому коксохімічному заводі після року роботи звареної штанги, що виштовхує, на відстані 8 м від її голівки утворилися три вертикальні тріщини по усій висоті штанги.

З іншого боку, за даними Магнітогорського металургійного комбінату, зварені штанги, що виштовхують, працюють цілком задовільно. Одна така штанга була встановлена в 1944 р. і проробила близько 10 років, причому були випадки, коли штанга залишалася в печі більш 1 години. Задовільна робота цих штанг порозумівається їхньою правильною конструкцією і добре відпрацьованою технологією зборки і зварювання. На передній частині штанги, що виштовхує, зміцнюється голівка, призначення якої складається в передачі рівномірного тиску, необхідного для виштовхування коксу, на всю площу зіткнення з коксовим пирогом. Голівка штанги виготовлена з литої жаростійкої сталі.

Розміри голівки по висоті і ширині визначаються габаритами коксової камери. У нижній частині голівки встановлюють повзушку, що служить для видалення коксу з полу коксової камери. Наявність подовжнього прорізу в місці кріплення повзушки дозволяє їй самовстановлюватися по висоті на 50--70 мм відповідно нерівностям пола коксової камери. Голівку прикріплюють до металоконструкції штанги, болтами. Цей вузол зміцнюють особливо надійно, з огляду на дуже важкі силові і температурні умови його роботи.

На визначеній відстані від голівки штанги встановлюють опорний, башмак із самоустановлювальною опорою. Опорний башмак під час пересування штанги в печі на велику довжину ходу є другою рухливою опорою штанги, що виштовхує, і всіх встановлених на ній деталей.

Площа підстави самоустановлювальної опори повинна бути такий, щоб питомий тиск на полу печі не перевищувало 5 кг/див2. Башмак установлюють з таким розрахунком, щоб при крайнім переднім положенні штанги вісь самоустановлювальної опори завжди залишалася в межах коксової камери. Це важлива умова повинна обов'язково враховуватися при проектуванні механізму, при ремонтних і інших роботах.

Унаслідок можливих відхилень від заданого теоретичного росту коксових печей конструкцією башмака передбачене регулювання самоустановлювальної опори по висоті в межах. ±50 мм. Це здійснюють за допомогою прокладок. Нижня частина опори швидко зношується, тому що, у процесі роботи майже неприривно сковзає по поду коксової камери. Тому вона виготовляється з окремого знімного листа, прикріпленого до литого корпуса опори на болтах.

Самоустановлювальну опору виготовляють таким чином, щоб її передня частина була піднята на кут 5--7°. Такий нахил дає можливість уникнути удару про поріг арміруючої рами при ході башмака в піч.

До нижнього пояса металоконструкції штанги прикріплюють заклепками з потайною голівкою зубцюваті рейки, за допомогою яких штанга, що виштовхує, приводиться в рух від ведучої шестірні. Рейки вилиті зі сталі марки ХН-2Л чи 40-ГЛ. Довжина кожної рейки 1,5--2 м. При установці окремих рейок на металоконструкцію штанги необхідно перевіряти крок їхньої зубцюватої частини, особливо в місцях стикування. Зуби рейки не обробляють за винятком опорних і бічних її поверхонь, а також місць їхнього стикування. До верхнього пояса металоконструкції штанги прикріплюють заклепками з потайною голівкою литі беззубцюваті рейки.

Установка верхніх рейок необхідна для створення термічної стійкості штанги, що виштовхує. Завдяки їм різко зменшуються деформації штанги, навіть у випадку тривалого змушеного перебування її в печі в умовах високої температури коксової камери.

Довжина і хід штанги, що виштовхує, визначаються головним чином довжиною коксової камери. Так, наприклад, для типових коксових печей системи Гіпрококсу при довжині коксової камери 14280 мм максимально можливий хід штанги, що виштовхує, дорівнює 18950 мм, а загальна довжина штанги 23 880 мм. Довжина і хід штанги, що виштовхує, повинні забезпечити видачу коксового пирога з печі і коксонаправляючої дверезнімальної машини. Однак варто мати на увазі, що необхідна довжина і хід штанги при одній і тій же довжині, коксової камери можуть бути різні в залежності від положення коксовиштовхувача стосовно крайки кладки печі (відстань від кромки кладки до передньої рейки коксовиштовхувача), а також від положення стійки ведучої шестірні на робочій площадці машини.

Привод штанги, що виштовхує

Опорні стійки

Електромеханічного привода штанги, що виштовхує, по проекті КБ Коксохіммаша. Штанга, що виштовхує, приводиться, у рух від ведучої шестірні, з'єднаною зубцюватою муфтою з тихохідним валом редуктора.

Електродвигун з'єднаний зі швидкохідним валом редуктора за допомогою двох зубцюватих муфт і проміжного вала, що проходить під штангою, що виштовхує. Стійка установлюється на спеціальних балок, що складають частину основного каркаса робочої площадки коксовиштовхувача, і кріпиться до них на болтах. Ведуча шестірня заміцнів льону на валу на двох шпонках і пресовій посадці. Вал ведучої шестірні спирається на два роликових підшипники, встановлених у литих сталевих корпусах. Ведуча шестерня знаходиться в постійному зачепленні, із зубцюватими рейками штанги. Ведуча шестірня може бути виготовлена литий із хромонікелевої сталі марки ХН2Л чи з кування стали марки 40ХН. Литі шестірні механічно обробляють з торців, отвору для вала і поверхні катання по діаметрі 540 мм, службовці опорою для зубцюватих рейок штанги, що виштовхує. Опорами для штанги, крім: стійки ведучої шестірні, служать також середня і задня опорні стійки. Металоконструкція задньої опорної стійки, виготовленої з листової сталі. На осі, укріпленої на цій конструкції, установлений нижній опорний ролик. На передній частині стійки по ходу штанги, що виштовхує, установлена нижня напрямна штанги. У верхній частині стійки встановлені два ролики, що служать бічними напрямними штанги. Ролики по висоті можуть бути відрегульовані за допомогою перестановки прокладок.

У випадку відключення електроенергії під час видачі коксу штанга, що виштовхує, повинна бути можливо швидше, витягнута з коксової камери. Тривале перебування штанги в умовах високої температури приводить до виходу з ладу металоконструкції штанги й інших установлених на ній деталей. Для витягу штанги, що виштовхує, з печі на коксовиштовхувачі необхідно передбачити наявність спеціальних аварійних пристроїв. Такими аварійними пристроями є: пневматичний привод; ручний привод і ручна лебідка вантажопідйомністю 5 т. Пневматичний привод працює від пневмодвигуна, з'єднаного еластичною муфтою з двоступінчастим циліндричним редуктором, на тихохідному валу якого встановлена зірочка. Така ж зірочка встановлена на швидкохідному валу редуктора механізму штанги, що виштовхує. Нормально при роботі від електродвигуна ланцюг, що з'єднує дві зірочки, знята.

Для приведення в дію аварійного привода зірочки з'єднуються швидко вдягається ланцюгом, після чого включається пневмодвигун. При цьому до початку роботи необхідно звільнити гальмовий шків від стискальних зусиль, що виходять у результаті спрацьовування електромагнітного гальма.

Для привода пневмодвигуна з повітрозбірника, установленого на коксовиштовхувачі, надходить повітря під тиском 5--7 атм. Ємкість повітрозбірника забезпечує роботу двигуна протягом 7 хв., необхідних для повного витягу штанги з печі. Компресорна станція, установлена на коксовиштовхувачі, автоматично підтримує у повітрозбірнику заданий тиск.

Описаний кінематичний ланцюг механізму аварійного привода може бути приведена в рух за допомогою ручної рукоятки. У випадку аварії механічної частини привода штанги, що виштовхує, (поломка зубів редуктора, вихід з ладу зубцюватої муфти і т.д.), коли не можна використовувати аварійні приводи (пневматичний і ручний), штангу витягають за допомогою ручної лебідки вантажопідємністю 5 т, установлюваної на робочій площадці коксовиштовхувача.

Правила видачі коксу з печей

1. Кокс варто видавати по строго розробленому хвилинному графіку відповідно до встановленої серійності. Рівномірність видачі коксу підраховується у відсотках стосовно затвердженого начальником цеху робочому графіку видачі.

2. Категорично забороняється:

а) залишати пекти відкритої більш ніж на 5 хв. як перед видачею, так і після її;

б) попередньо відгвинчувати ригелі більш ніж в однієї печі, підготовленої до видачі коксу:

в) видавати кокс, що не досяг повної готовності;

г) видавати кокс із печі поруч з порожньою піччю;

д) видавати кокс деформованою штангою, що виштовхує;

е) робити повторне штовхання печей при видачі.

Відступи можуть бути допущені у виняткових випадках, щораз з дозволу й у присутності начальника зміни і газового майстра.

3. При затримці видачі коксу більш 10 хв. необхідно затягти ригелі в підготовленої до видачі печі. .

4. Двері коксових печей після їхнього зняття, а також арміруючої рами, пороги, і планирні люки повинні щораз очищатися від відкладень, смоли і нагару.

Чищення рам роблять до видачі коксу, а до й у процесі видачі коксу.

Шматки розпеченого коксу необхідно негайно забирати від рам і анкерних колон. Якщо на полу печі залишається значна кількість коксу, необхідно вдруге пропустити через лягти що виштовхує штангу.

5. Щоб уникнути нагромадження коксу на полу печі башмак голівки штанги, що виштовхує, необхідно містити завжди в справності.

6. Для запобігання можливих ушкоджень кладки печі при видачі коксу коксовиштовхувач повинний установлюватися так, щоб вісь голівки штанги, що виштовхує, збігалася з віссю коксової камери.

7. Під час видачі коксу силове навантаження електродвигуна штанги, що виштовхує, точно фіксується самореєструючим амперметром, а при відсутності його максимальні показання амперметра записуються машиністом, що обслуговує коксовиштовхувач.

8. Машиніст коксовиштовхувача зобов'язаний точно записувати час видачі і завантаження кожної печі і всі замічені ненормальності, якось: дефекти обігріву, порушення кладки і неправильності завантаження (скоси, неповний завантаження й ін.).

9. Категорично забороняється скидати кокс, шихту і різні предмети, з обслуговуючих площадок на залізничні колії коксовиштовхувача і гасильного вагона.

10. Шляху коксовиштовхувача і дверезнімальної машини необхідно містити в справному стані і частоті. Відхилення від проектного розміру колії рейкового шляху для коксовиштовхувача і дверезнімальної машини не повинне перевищувати ± 15 мм. Шляхи не повинні мати осідань.

Геодезичну перевірку шляху необхідно робити один раз у рік, а на заводах, розташованих на лісоподібних ґрунтах,-- один раз у квартал.

11. На кінцях шляхів коксових машин повинні бути встановлені тупики.

12. При раптовому вимиканні електроенергії, під час видачі чи коксу планування шихти необхідно витягти з печі що виштовхує чи планирну штангу аварійним чи приводом вручну, відтягнути дверезнімальну машину від печі, вигребти кокс із направляючої і згасити його. На завантажувальному вагоні необхідно закрити шибери, підняти телескопи і закрити люки кришками.

13. У кожнім випадку «буравлення» печі необхідно скласти акт, що встановлює причину буравлення і заходи, що запобігають буравлення печі надалі.

14. Коксові . машини, поставлені в резерв, завжди повинні знаходитися в повній робочій готовності. Машини, спрямовані на ремонт, повинні негайно ремонтуватися.

Планирний пристрій коксовиштовхувача

Загальні дані

Планирний пристрій служить для вирівнювання (планування) вугільної шихти, що завантажується в коксову піч.

Планування виробляється шляхом багаторазового поступального руху планирної штанги. Повнота і рівномірність завантаження коксової печі шихтою в Значній мірі залежать від погодженої роботи вуглезавантажувального вагона і планирного пристрою, тривалості планування і висоти установки планирної штанги.

Правилами технічної експлуатації коксових печей заборонене завантаження печей без чи планування з розривом у часі між завантаженням і плануванням.

Планування повинне починатися відразу ж по закінченні вивантаження шихти з крайніх бункерів вуглезавантажувального вагона. Планування виробляється, поки не закінчиться випуск шихти із середнього бункера і не буде забезпечений вільний прохід у стояк коксового газу по всій довжині простору.

При зворотно-поступальному русі планирної штанги шихта із середнього бункера рівномірно розподіляється по всій довжині коксової печі, заповнюючи усі вільні її обсяги.

Загальний час планування однієї печі не повинний перевищувати 3 хв. Більш тривале планування збільшує втрати коксового газу. Звичайно при висновку з печі планирна штанга разом з нею вигрібається частина шихти, що по похилому жолобі скидається в бункер коксовиштовхувача.

Планирна штанга вводиться в коксову піч через прямокутний люк, зроблений у верхній частині дверей. Після закінчення планування цей люк закривається дверцятами, шарнірно з'єднаної з корпусом дверей. Дверцята щільно притискаються до дзеркала люка за допомогою спеціального притискного пристрою, що забезпечує необхідну для коксування герметичність коксової печі. Повнота і рівномірність завантаження печей шихтою має велике значення не тільки для продуктивності коксових печей, але і для якості хімічний продуктів коксування.

У проектах коксових печей передбачається обов'язкова різниця в 400--450 мм між рівнем завантаження шихтою і верхньою крайкою горизонтальних каналів в обігрівальних простінках. Неповнота і нерівномірність завантаження печей приводять до оголення поверхні кладки частини простінків, що обігрівається, у результаті чого підвищується температура простору коксової печі.

Підвищення температури в просторі викликає перегрів коксового газу і його розкладання, що, у свою чергу, зменшує вихід продуктів коксування, погіршує якість смоли й інших продуктів. Навпаки, збільшення висоти завантаження коксової камери понад проектний рівень приводить до неповного коксування верхніх шарів шихти. Планирний пристрій типового коксовиштовхувача (рис.10) складається з: наступних основних вузлів: планирної штанги 1; опорних і напрямних роликів, встановлених у стійках 2; приводи планирної штанги 8; механізму для відкривання і закривання планирного люка 4; натяжні пристрої 5; бункера для прийому шихти, що вигрібається при плануванні 6; жолоба з візком для його підйому й опускання 7; опорної металоконструкції, що обслуговують площадок, сход і огороджень 8; електропускової і регулюючої апаратури.

Планирна штанга типового коксовиштовхувача являє собою балку рівного опору, виготовлену зі смугової і кутової сталі марки Ст. 3 довжиною 21 860 мм, шириною 240 мм і перемінною висотою від 70 до 200 мм. Передню частину планирної штанги (носок) довжиною 3--4 м, як потребуючої частої зміни в процесі експлуатації, роблять окремої на болтовому з'єднання;

Конструкція планирної штанги повинна забезпечувати мінімальний вигріб шихти при плануванні й отже, максимально можливу повноту завантаження коксової печі.

Тому вона повинна мати такий момент опору, що, відповідно до технічних умов на виготовлення, не допускав би прогину кінця планирної штанги більш 75--100 мм.

Крім планирних штанг рівного опору на окремих коксовиштовхувачах працюють планирні штанги рівного перетину. По ширині вони однакові зі штангами рівного опору (240 мм), а висота їх по всій довжині, крім переднього носка довжиною 4--5 м, дорівнює 250 мм.

З інших конструкцій планирних штанг слід зазначити штангу фірми Копперс, що має однакову висоту 255 мм по всій довжині і ширину 200 мм. За допомогою розташованих по всій довжині штанги цівок вона приводиться в зворотно-поступальний рух цепною шестернею.

Штанга з цепним приводом ніяких переваг не дають. Навпаки, велика кількість цівок по довжині планирної штанги утворить ґрати, що затримує шихту, збільшує планирний вигріб.

На ряді коксохімічних заводів штанги конструкції фірми Копперс замінені типовими планирними штангами рівного опору з канатним приводом. Установка планирної штанги на коксовиштовхувачі повинна забезпечити максимальну повноту завантаження коксової печі. Для цього планирна штанга повинна встановлюватися щодо зводу коксової печі так, щоб між верхньою крайкою штанги і зводом коксової печі був зазор 60--70 мм. Для регулювання планирної штанги по висоті стійки і нижні опорні ролики встановлюють на прокладках. Ці прокладки дають можливість регулювати планирну штангу по висоті в межах ± 100 мм від проектної. Необхідність регулювання викликається також можливими відхиленнями від пропонованих теоретичних величин при росту коксових печей у період їхнього розпалювання.

Опорні ролики планирної штанги мають реборди для її напрямку. Нижні опорні ролики і верхні завзяті обертаються у втулках з антифрикційного чи чавуна на підшипниках кочення. Для змащення користаються, загальною централізованою системою змащення коксовиштовхувача.

На осі нижніх опорних роликів установлюється спеціальний ролик, що служить для напрямку приводного каната планирної штанги. Ролики значно поліпшують умови роботи і збільшують тривалість служби каната.

Передня опора планирної штанги виконана по типу балансирної. На осі, закріпленої в звареній металоконструкції, підвішена рама балансира, на осях якої встановлені два опорних ролики однакового діаметра. До рами балансира прикріплюють підвіску, на якій установлені вантажі. Тому що передня частина планирної штанги, по висоті перемінного перетину те спочатку штанга підтримується одним роликом. У цей час сила, що притискає ролик до планирної штанги, визначається величиною ваги вантажу. Коли ж до балансирної опори підходять однакове по висоті перетин планирної штанги, вона автоматично встановлює балансирну опору в горизонтальне, положення і спирається при цьому одночасно на два ролики. Щоб виключити можливість підйому передньої частини планирної штанги, на початку її руху установлюється верхній завзятий ролик.

Ролики балансирної опори встановлені на підшипниках кочення, а верхній ролик -- на підшипниках ковзання. Металоконструкція балансирної опори служить одночасно рамою для механізму відкривання і закривання планирних дверцят.

Всі опорні ріжки виготовляють зі сталевого лиття марки 45-55-12.

Механізм пересування планирної штанги

Механізм пересування планирної штанги складається з електродвигуна, з'єднаного з редуктором за допомогою зубцюватої муфти. На тихохідному валу редуктора насаджена шестірня, що знаходиться в зачепленні з зубцюватим вінцем, прикріпленим болтами до барабана, вісь симетрії якого збігається з подовжньою віссю планирної штанги. До барабана кріпляться дві галузі сталевого дротового каната, кожна з них, пройшовши через направляючих ролик, другим кінцем приєднана до планирної штанги.

Для натягу каната служить натяжний пристрій гвинтового типу з ручним приводом. Ручний аварійний привод здійснюється від штурвала, що надягається на швидкохідний вал редуктора. Механізм має електромагнітне гальмо. На валу барабана встановлене зубчасте колесо, за допомогою якого приводиться в рух шляховий вимикач.

Одна галузь каната під час обертання барабана навивається на нього, а інша розмотується, даючи можливість планирній штанзі робити поступальний рух по опорних роликах. Механізм пересування планирної штанги працює реверсивно, чим забезпечується зворотно-поступальний рух планирної штанги. У вузлах закріплення канатів на планирній штанзі передбачені пружинні амортизатори, завдяки яким зм'якшуються поштовхи на привод механізму.

Конструкція барабана, кріплення до нього зубцюватого вінця і деталь кріплення зубцюватої шестірні для передачі руху до шляхового вимикача.

Привод механізму пересування планирної штанги з циліндричним редуктором. Він складається з електродвигуна, редуктора, канатного барабана, шляхового вимикача і електро-гальма, установлених на загальній звареній рамі. Зубчаста передача до барабана і зубчаста передача до шляхового вимикача закриті кожухами.

Механізм відкривання і закривання планирних дверцят

Конструкції КБ Коксохіммаша

Планирний люк закритий планирними дверцятами. Перед тим як планирна штанга вводиться в піч, дверцята повинні бути відкриті. Операція відкривання (закривання) планирних дверцят цілком механізовані. Конструкція планирних дверцят складається з електродвигуна, з'єднаного за допомогою муфти з редуктором.

Електродвигун установлений на корпусі редуктора і може разом з ним робити гойдаючийся рух навколо осі. Тяга черв'ячно-гвинтового редуктора шарнірно з'єднана з важелем, один кінець якого шарнірно закріплений на осі. На іншому кінці важеля шарнірно підвішене захоплення. Сполучна ланка шарнірно зв'язує важіль з важелем, один кінець якого шарнірно закріплений на осі. До важеля на осі кріпиться притискної ролик, що у свою чергу шарнірно зв'язаний із пружинним пристроєм і через нього -- із пружинним демпфером.

Крайнє нижнє положення механізму, при якому коксовиштовхувач може пересуватися уздовж фронту коксових печей.

Робота механізму відкривання і закривання планирних дверцят

Конструктивне оформлення механізму відкривання-закривання планирний дверцят і дані основні розміри. Відразу дані три положення механізму: вихідне крайнє положення; положення, при якому притискної ролик натискає на важіль планирні дверцята для її ущільнення; крайнє верхнє положення, при якому дверцята цілком відкриті. При включенні механізму для відкривання дверцят (на підйом) тяга, рухаючи по напрямку, змушує важіль повертатися навколо осі. Одночасно піднімається захоплення, що входить у зачеплення з віссю запірного важеля планирних дверцят. Рухаючи далі нагору, захоплення повертає важіль навколо осі і відкриває планирні дверцята. При наступному русі захоплення нагору він цілком піднімає дверцята до положення, коли механізм автоматично зупиняється за допомогою кінцевого вимикача. Після закінчення планування механізм одержує зворотний рух і тяга змушує важіль опускатися вниз. Одночасно опускається важіль із закріпленими до нього притискним роликом і іншими деталями. Коли дверцята закриються і захоплення відійде в положення, на вісь важеля планирних дверцят починає діяти притискної ролик . Зв'язана з ним демпферна пружина розрахована так, щоб після необхідного притиснення важеля і, отже, герметизації планирного люка, притискної ролик міг повернутися навколо осі і цим дати можливість установити механізм. При цьому механізм автоматично зупиняється кінцевим вимикачем.

Слід зазначити, що механізми відкривання і закривання планирних дверцят працюють у дуже тяжких умовах і надійність їхньої роботи багато в чому залежать від конструкції планирних дверцят.

По проекті Гіпрококсу на всіх нових коксових батареях установлюються двер із пружинним затиском планирних дверцят, що забезпечують гарне ущільнення планирного люка. При цьому умови роботи механізму відкривання-закривання планирних дверцят цілком задовільні.

МЕХАНІЗМ ОБЕЗГРАФІЧУВАННЯ

У процесі коксування в підсводному просторі коксової печі встановлюється температура 750--800° і вище.

При цьому відбувається розкладання вуглеводнів, що містяться в летучих хімічних продуктах коксування. У результаті на вільних від шихти ділянках стінок і на зводі коксової печі відкладається графіт у виді твердої маси, що має міцний зв'язок із кладкою печі.

Якщо не робити систематичного видалення відкладень графіту, відбувається зменшення корисного обсягу коксової камери, зменшується перетин для проходу газу і погіршуються умови роботи планирної штанги.

На коксовиштовхувачах старих конструкцій для видалення відкладень графіту застосовуються спеціальні різці з твердих сплавів, називані графіторізами. Вони встановлюються на голівці штанги, що виштовхує, і в процесі виштовхування коксу одночасно роблять механічне видалення відкладень графіту. Таке механічне видалення відкладень графіту руйнуючу діє на кладку коксових печей. Тому на коксовиштовхувачах нових конструкцій видалення відкладень графіту виробляється стисненим повітрям, що подається в піч у процесі виштовхування коксового пирога.

При подачі повітря в піч відбувається випалювання (згоряння) відкладень графіту. Цей процес одержав назву обезграфічування.

На окремих заводах паралельно з пневматичним пристроєм установлюють графіторізи.

Пристрій для повітряного обезграфічування (рис.11) складається з наступних вузлів: компресорної станції 1, повітрозбірника 2, головного барабана з пневматичним шлангом 3, натяжного пристрою 4, повітряної комунікації з необхідною запірною контролюючою і запобіжною апаратурою 5, з електроапаратури і пристосувань для автоматичного включення і вимикання повітря.

Компресорна станція встановлюється на нижній площадці коксовиштовхувача. Забір повітря для компресора виробляється через фільтр 6. Включення і вимикання електродвигуна компресора виробляється автоматично в залежності від тиску повітря в повітрозбірнику. При тиску 7 атм електродвигун виключається, а при тиску 5 атм -- включається. З компресора повітря надходить для повітряного охолодження в змійовик 7, а потім у повітрозбірник 2 діаметром 1600 мм, ємністю 9,2 м3.

Повітрозбірник установлюється також на нижній площадці коксовиштовхувача і кріпиться до металоконструкції сталевими хомутами. На повітрозбірнику маються манометр і запобіжний пружинний клапан.

З повітрозбірника повітря надходить у золотниковий пристрій з електромагнітом 8, встановлене в кабіні машиніста і, що служить для автоматичного включення чи вимикання повітря, що надходить на обезграфічування.

Золотниковий пристрій з електромагнітом складається з литого чавунного корпуса з розташованим усередині золотником. На верхньому кінці штока золотника встановлюється пружина, а нижній кінець шарнірно з'єднаний з електромагнітом.

Золотниковий пристрій працює в такий спосіб. При включенні електродвигуна механізму штанги, що виштовхує, (хід уперед) одночасно включається електромагніт, завдяки чому якір електромагніта притягається до сердечника, роблячи хід 25 мм.

Золотник опускається, відкриваючи прохід повітря в систему для обезграфічування. Силою притягання якоря електромагніта пружина.

При переключенні електродвигуна механізму штанги, що виштовхує, на зворотний хід електромагніт, відключається, золотник під дією пружини переміщається нагору, закриваючи прохід повітря. У залежності від вимог експлуатації пристрій може бути використане для подачі повітря на обезграфічування як при ході штанги, що виштовхує, у піч, так і при ході її з печі.

У випадку великого відкладення графіту рекомендується включати подачу повітря для обезграфічування при робочому і неробочому ходах штанги, що виштовхує.

З золотникового пристрою повітря направляється до головного барабана, по зовнішньому діаметрі якого в нарізних канавках навитий пневматичний шланг.

Головний барабан діаметром 1200 мм по ширмі розділений на двох частин: нарізну з канавками правого різьблення для пневматичного шланга і для намотування допоміжного каната. Канат повинний приймати на себе зусилля, що виникають при русі штанги, що виштовхує, і цим розвантажувати пневматичний шланг. На нарізній частині барабана розміщаються, чотири повних витки пневматичного шланга. Матеріал барабана -- чавун марки СЧ 12-28.

На одному валу з головним барабаном установлений барабан натяжного пристрою, що має нарізні канавки для каната діаметром 13 мм. По ширині барабана укладаються шість повних витків каната. Діаметр барабана 380 мм. Матеріал -- чавун марки СЧ.

Барабани обертаються на валу, установленому на підшипниках кочення. Опори цих підшипників кріпляться до металоконструкції.

Барабан натяжного пристрою три допомоги допоміжного каната і блоків з'єднаний з контр вантажем, що може переміщатися в напрямних.

Підведення повітря від твердого повітряпроводу до гнучкого шланга через головний барабан виробляється за допомогою пристрою, що складає з кришки, що має отвір для з'єднання з трубкою. Вал на який установлений головний барабан, з боку підведення повітря має канал довгий 300 мм, діаметром 35 мм, на кінці якого зроблений вихід з різьбленням. Між кришкою і корпусом підшипника встановлюється ущільнення, що зажимається за допомогою шпильок.

Повітря, що надходить із труби, направляється в отвір обертового вала і далі надходить у трубу, одним кінцем закріплену на різьбленні у вихідному отворі вала, а іншим -- з'єднану з пневматичним шлангом, навитим на головний барабан. Далі повітря по гнучкому шлангу направляється до кінцевої частини штанги, що виштовхує, де укріплений блок із двома нарізними канавками.

Широка канавка призначена для напрямку пневматичного шланга, а вузька -- для допоміжного каната. На цьому ж блоці зроблене з'єднання пневматичного шланга з трубою, покладеної на верхньому поясі штанги, що виштовхує, а також закріплений другий кінець допоміжного каната.

По трубі повітря надходить до сопла, установленому на верхній частині голівки штанги, що виштовхує. Сопло має п'ять отворів, через які одночасно виходить повітря під тиском 5--7 атм, утворити як би повітряне віяло, спрямований на звід і верхню частину стін коксової печі.

Кріплення труби на верхньому поясі штанги, що виштовхує, повинне забезпечувати вільне її розширення. У противному випадку при важких температурних умовах труба значно деформується і може вийти з ладу.

Робоча довжина гнучкого шланга і довжина ходу контрвантажу натяжного пристрою визначаються ходом штанги, що виштовхує.

У вихідному (крайньому задньому) положенні штанги, що виштовхує, гнучкий шланг навитий на барабан тільки одним витком; в аналогічному положенні знаходиться допоміжний канат, що йде паралельно пневматичному шлангу. На барабан натяжного пристрою при вихідному положенні штанги, що виштовхує, канат навитий по ширині, а контрвантаж підводять у крайнє верхнє робоче положення.

Коли виштовхує штанга починає свій рух убік коксових печей, пневматичний шланг і допоміжний канат навиваються на головний барабан, що приводиться в рух контрвантажем що при цьому опускається. Так відбувається доти, поки кінець штанги, що виштовхує, не пройде під головним барабаном. Проходячи далі вперед, убік печей, що виштовхує штанга, захоплюючи допоміжний канат і пневматичний шланг, починає обертати головний барабан у зворотну сторону, навиваючи при цьому канат на натяжний барабан і, отже, піднімаючи вантаж.

З огляду на, що пневматичний шланг довжиною близько 15 м спочатку намотується на барабан, а потім сходить з барабана, що виштовхує штанга могла б робити хід чи вперед назад, рівним 30 м.

Дверезнімальні машини

Дверезнімальна машина є однієї з основних машин по обслуговуванню коксових печей на коксовій стороні батареї.

Дверезнімальна машина працює узгоджено з коксовиштовхувачем і гасильним вагоном у строгій відповідності з заданим графіком видачі коксу з печей.

Режим роботи дверезнімальної машини трьох змінний.Для безперебійного обслуговування коксових печей звичайно на дві працюючі дверезнімальні машини повинна бути одна резервна. Дверезнімальна машина складається з двох основних частин: дверезнімальних частини і коксонаправляючих. Дверезнімальна частина машини виконує ті ж основні операції, що і дверезнімальний пристрій коксовиштовхувача. Коксонаправляюча служить для напрямку коксового пирога в гасильний вагон.

Крім того, дверезнімальна машина в разі потреби транспортує коксові двері для ремонту на міжбатарейні площадки. На дверезнімальних машинах старих конструкцій коксонаправляюча встановлювалася на одній загальній рамі з дверезнімальною частиною.

Досвід експлуатації показав, що така конструкція невиправдана, тому що коксонаправляюча, працюючи в дуже важких температурних умовах, відносно частіше, ніж дверезнімальна частина, вимагає ремонту і заміни основних силових вузлів. Тому в машинах нових конструкцій коксонаправляюча встановлюється на окремому візку, що приєднується до дверезнімальної частини машини за допомогою спеціального пристрою.

Дверезнімальну машину, що має коксонаправляючу на окремому причіпному візку, прийнято називати дверезнімальною машиною з роздільною коксонаправляючою.

Дверезнімальні машини можна розділити на типові, призначені для обслуговування типових коксових печей, і спеціальні, що відрізняються від типових як габаритними розмірами, так і спеціальними вимогами, що до них пред'являються..Сюди відносяться дверезнімальні машини для коксових батарей, для обслуговування вуглекоксових печей, що працюють із трамбувальним коксовштовхувачем і ін. Габаритні розміри дверезнімальних машин залежать як від конструкції їхній і компановки механізмів, так і від габаритних розмірів коксових печей.

По пристрої дверезнімальної частини вони розділяються на машини зі штанговим і з важільним дверезнімальним пристроєм.

До створення важільного дверезнімального пристрою дверезнімальна машина була конструктивно самої недосконалий у порівнянні з іншими коксовими машинами. Найголовнішим недоліком конструкції зі штанговим дверезнімальним пристроєм на відміну від підоймового є недостатня стійкість дверезнімальної частини машини.

При відводі штанги дверезнімального пристрою в крайнє заднє положення навантаження на задні ходові колеса машини різко зростала, перевищуючи в 4--6 разів навантаження на передні ходові колеса (найближчі до анкерних колон). При такім положенні машина стає мало стійкої і потрібно незначне зусилля для її перекидання.
Для попередження перекидання необхідно застосовувати спеціальна завзята рейка уздовж усієї коксової батареї і завзяті ролики, встановлювані у верхній частині дверезнімальної частини машини. Крім того, маються такі недоліки, як відсутність гарних проходів по машині, незручний підхід до окремих механізмів для їхнього обслуговування і ремонту, невдале розташування обслуговуючих площадок, великі габаритні розміри і велика їхня вага.

Страницы: 1, 2