Для цього примітиву наступні в командних дужках вершини (тобто функції glvertex) задають попарно координати початку і кінця кожного відрізка прямої. Написавши коротенький алгоритм в програмному середовищі Delphi ми отримаємо лінію.

glBegin (GL_LINES);

glVertex2f (-1, 1);

glVertex2f (1 -1);

glVertex2f (-1, -1);

glVertex2f (1, 1);

glEnd;

Малюються два відрізки, сполучаючи кути вікна по діагоналях. Для збільшення товщини відрізків перед командними дужками потрібно вказати ширину лінії:

glLineWidth (2. 5);

Ця функція також повинна виноситися за командні дужки, у ліній можна усувати ступінчастість, що буду виконувати команда glEnable (GL_LINE_SMOOTH); згладжувати нерівності.

glLineWidth (15);

glEnable (GL_LINE_SMOOTH);

glBegin (GL_LINES);

glVertex2f (-0. 7, 0. 7);

викликом і без виклику і подивитеся результати роботи програми з glEnable (GL_LINE_SMOOTH). Отже, константа GL_LiNES задає примітив окремих відрізків, визначених вказівкою пар вершин. Зрозуміло, що кількість вершин повинна бути парною. Наступна константа - GL_LiNE_STRip - визначає примітив, коли перераховуванні вершини послідовно з'єднуються одна за одною. Код, що приводиться, пояснює відмінність цього примітиву від попередньої.

glBegin (GL_LINE_STRIP);

glVertex2f (-l -1);

glVertex2f (-1, 1);

glVertex2f (1, 1);

glVertex2f (l, -l);

glEnd;

Результат - буква П по межі вікна, що задається константою GL_LiNE_Loop, також послідовно з'єднуються перераховані вершини, проте остання вершина замикається з найпершою. Якщо в попередньому прикладі використовувати GL_LiNE__ Loop, буде побудований квадрат по межі вікна. У прикладах на відрізки ми поки використовували безперервну лінію. Для малювання пунктирною лінією перед командними дужками потрібно додати наступні рядки:

glLineStipple (1 $FOFO);

glEnable (GL_LINE_STIPPLE);

У функції glLinestipple перший аргумент - масштабний множник, другий аргумент задає шаблон штрихування (побітовим способом). За допомогою програмного середовища Delphi дуже легко можна побудувати - ще один приклад на використання штрихування (мал. 2. 1).

Мал. 2. 1. Декілька готових шаблонів штрихових ліній

Призначена для користувача процедура drawOneLine викликається для відтворення кожного окремого відрізка:

procedure TfrmGL. drawOneLine(xl, yl x2, y2: GLfloat);

begin glBegin(GL_LINES);

glVertex2f glVertex2f glEnd;

end;

(2 * xl / ClientWidth - 1. 0, yl (2 * x2 / ClientWidth - 1. 0 y2/ ClientHeight - 0. 5); / ClientHeight - 0. 5);

Змістовна частина коду перемальовування вікна виглядає так:

glColor3f (1. 0, 1. 0, 1. 0); // всі відрізки малюються білим // другий рядок: малюється 3 відрізки, все з різним штрихуванням

glEnable (GL_LINE_STIPPLE);

glLineStipple (1, $0101); // точковий

drawOneLine (50. 0, 125. 0, 150. 0, 125. 0);

glLineStipple (1 $OOFF); // штрихи

drawOneLine (150. 0, 125. 0, 250. 0, 125. 0);

glLineStipple (1 $1C47); // штріхпунктір

drawOneLine (250. 0, 125. 0, 350. 0, 125. 0);

// третій рядок: малюється три широкі відрізки з тим же штрихуванням

glLineWidth (5. 0); // задаємо ширину лінії

glLineStipple (1, $0101);

drawOneLine (50. 0, 100. 0, 150. 0, 100. 0);

glLineStipple (1 $00FF);

drawOneLine (150. 0, 100. 0, 250. 0, 100. 0);

glLineStipple (1 $1C47);

drawOneLine (250. 0, 100. 0, 350. 0, 100. 0);

glLineWidth (1. 0);

// в першому рядку малюється 6 відрізків, шаблон "пунктир/точка/пунктир", // як частини одного довгого відрізка, без виклику процедури

drawOneLine glLineStipple (1 $1C47);

glBegin (GL_LINE_STRIP);

for i: = 0 to 6 doglVertex2f ( 2 * (50. 0 + (i * 50. 0)) / ClientWidth - 1. 0, 75. 0 / ClientHeight);

glEnd;

// Четвертий рядок - аналогічний результат, але 6 отдельньк відрізків

for i: = 0 to 5 do

drawOneLine (50. 0 + i * 50. 0, 50. 0, 50. 0 + (i+l) * 50. 0, 50. 0); // п'ятий рядок - малюється один штрихпунктирний відрізок, множник = 5 glLineStipple (5 $1С47);

drawOneLine (50.0, 25.0, 350.0, 25.0);

Після виконання побудови такого алгоритму ми отримаємо з ліній картинку, що буду нагадувати бенгальський вогник.

glEnable (GL_LINE_STIPPLE) ;

For i := 1 to 100 do begin

glColor3f (random, random, random);

glLineStipple (random (5), random ($FFFF) ) ;

glBegin (GL_LINES);

glVertex2f (xpos, ypos) ;

glVertex2f (xpos + 0.5 * random * sin (random (360)),

ypos + 0.5 * random * cos (random (360)));

glEnd;

end;

2. Графічна бібліотека DirectX

Бібліотека DirectX, істотно розширює мультимедійні можливості комп'ютера. DirectX забезпечує доступ до функцій дисплея і аудіоплати, які дозволяють реалізувати в програмах реалістичну тривимірну графіку і вражаючі музичні і звукові ефекти. DirectX є набором інтерфейсів прикладного програмування (API), що забезпечують для програм Windows підтримку високопродуктивних технологій мультимедіа з апаратним прискоренням. Графічна бібліотека DirectX використовується в програмному середовищі Delphi для відтворення та підключення Файли з растру DirectX, що надає зображенню багато - кольорової гами. DirectX бібліотека взаємодіє з іншими бібліотеками фірми Microsoft, його функція читання растру заснована на коді для методів класу TBitmap у бібліотеці DirectX. За допомогою такої досить потужної графічної бібліотеки можна утворювати декілька текстур на одній формі наприклад в зображенні такого зображення як земля вид з космосу який ми бачимо на рис. 1.

(рис. 1)

Дана бібліотека має свою базу вже готових зображень - це можуть бути різного виду фігури, предмети тощо, для того, щоб їх добавити до проекту необхідно знати лише код даної фігури. Також DirectX дозволяє точно визначити апаратні можливості комп'ютера, а потім встановлює відповідні параметри додатку. Це дозволяє виконувати мультимедійні програми на будь-якому комп'ютері під управлінням операційної системи Windows з устаткуванням і драйверами, сумісними з DirectX, а також забезпечує оптимальне використовування устаткування цими програмами. API-інтерфейси DirectX забезпечують доступ до новітніх можливостей високопродуктивних пристроїв, таких як мікросхеми прискорення тривимірної графіки і звукова платня. Ці інтерфейси управляють функціями нижнього рівня, у тому числі прискоренням двовимірної графіки, підтримкою пристроїв введення, таких, як джойстик, клавіатура і миша, а також мікшируванням і висновком звуку.

3. Засобами бібліотеки Opengl побудувати довільну кількість довільного розміру точок на поверхні форми

Використавши програмне забезпечення Delphi я побудував довільну кількість точок на поверхні форми згідно варіанту використавши такий набір алгоритмів даної програми щодо побудування точок на формі надавши точкам різного кольору, лістинг програми матиме такий вигляд:

unit Unit1;

interface

uses

Windows, Messages, SysUtils, Classes, Graphics, Controls, Forms, Dialogs,

OpenGL;

type

TfrmGL = class(TForm)

procedure FormCreate(Sender: TObject);

procedure FormPaint(Sender: TObject);

procedure FormDestroy(Sender: TObject);

procedure FormKeyPress(Sender: TObject; var Key: Char);

private

hrc: HGLRC;

end;

var

frmGL: TfrmGL;

Vert:array[1..6,1..10] of GLfloat; //оголосили масив з параметрами 10-ти точок

mx,my:byte; //коефіцієнти збільшення/зменшення

implementation

{$R *.DFM}

procedure TfrmGL.FormPaint(Sender: TObject);

var

i:byte;

begin

wglMakeCurrent(Canvas.Handle, hrc); //Встановили контекст відображення

glViewPort (0, 0, ClientWidth, ClientHeight); // встановили область відображення

glClearColor (0.5, 0.5, 0.5, 1.0); // задали колір фону

glClear (GL_COLOR_BUFFER_BIT); // Очистили буфер кольору

glEnable(GL_POINT_SMOOTH); //активізувати згладжування точок

glScalef (my/mx, -my/mx, 1.0); //виконуємо масштабування

for i:= 1 to 10 do

begin

glPointSize (vert[4,i]); // задали розмір точки

glColor3f (vert[1,i], vert[2,i], vert[3,i]); // задали колір для примітивів

glBegin (GL_POINTS); // розпочинаємо побудову

glVertex2f (vert[5,i],vert[6,i]); //будуємо точку

glEnd; // закінчуємо побудову

end;

glScalef (mx/my, -mx/my, 1.0); //повертаємо систему в початкове положення

SwapBuffers(Canvas.Handle); // вміст буферу виводимо на екран

wglMakeCurrent(0, 0); //вивілбняємо контекст відображення

end;

{Формат пикселя}

procedure SetDCPixelFormat (hdc : HDC);

var

pfd : TPixelFormatDescriptor; //структура формату пікселя

nPixelFormat : Integer; //номер формату пікселя

begin

FillChar (pfd, SizeOf (pfd), 0); //онулили формат пікселя

pfd.dwFlags := PFD_DRAW_TO_WINDOW or PFD_SUPPORT_OPENGL or PFD_DOUBLEBUFFER; //встановили флаги

nPixelFormat := ChoosePixelFormat (hdc, @pfd); //активізували формат пікселя для нашого контексту відображення

SetPixelFormat (hdc, nPixelFormat, @pfd); //встіновили формат вікселя

end;

{Создание формы}

procedure TfrmGL.FormCreate(Sender: TObject);

var

i:byte; //кількість точок на екрані

begin

SetDCPixelFormat(Canvas.Handle); //встановили формат пікселя

hrc := wglCreateContext(Canvas.Handle); //створили контекст вдображення

randomize; //активізувати генератор випадкових змінних

for i:= 1 to 10 do

begin

vert[1,i]:=Random(10)/10; //R встановити коефіцієнти кольору

vert[2,i]:=Random(10)/10; //G

vert[3,i]:=Random(10)/10; //B

vert[4,i]:=random(30); //pointSize

vert[5,i]:=(random(10)-random(10))/10; //X

vert[6,i]:=(random(10)-random(10))/10; //Y

end;

mx:=10; my:=10;

end;

Для попереднього практичного завдання варіанту забезпечити операцію масштабування використовуючи клавіші “+” та “-“

Далі згідно варіанту необхідно, щоб довільна кількість точок наближалась за допомогою натиску на клавішу і таким же чином точки віддалялися тобто виконувалося масштабування. Для більшої зручності ми виберемо клавіші на клавіатурі “+” та “-“, що само собою вже підрозумовує наближення та віддалення. Для вже існуючого лістингу вище вказаного допишемо такий алгоритм дій:

procedure TfrmGL.FormDestroy(Sender: TObject);

begin

wglDeleteContext(hrc); //знищили контекст відображення

end;

procedure TfrmGL.FormKeyPress(Sender: TObject; var Key: Char);

begin

if key = '-' then mx:=mx+1;

if key = '+' then mx:=mx-1;

FormPaint(Sender);

end;

end.

Після написання цих команд програма буде виконувати масштабування довільної кількості точок на формі, які вказані на рис.1 та рис. 2:

(рис. 1)

На рис. 1 показане вже генерована програма яка виконує масштабування віддалення при натиску на клавішу “-“, на рис.2 ви бачите наближення довільних точок при натиску на клавішу “+”

(рис. 2)

Список використаної літератури

1. Блінова Т.О., Порєв В.М. Комп'ютерна графіка / За ред. В.М.Горєва. - К.: Видавництво “Юніор”, 2004. - 456с., іл.

2. С.В.Глушаков, Г.А.Крабе Компютерная графика, Харьков 2002

3. OpenGl, технология ставшая символов, Учебник в примерах.

4. Конспект лекцій.