1.1. Необхідність застосування інформаційних ресурсів мережі Інтернет у системі освіти 6
1.2. Теоретичні основи інформаційних ресурсів 9
1.3. Українські ресурси "всесвітньої павутини" 13

ІІ. Види ресурсів мережі Інтернет, які використовуються в ON-LINE-навчанні 19

2.1. "Он-лайн" як режим доступу до мережі 19
2.2. Аналіз ресурсів мережі Інтернет для он-лайн навчання 22
2.3. Міжнародний досвід освіти он-лайн 28

ІІІ. Ресурси мережі Інтернет для вчителів загально технічних дисциплін 33

3.1. Складові загально технічної підготовки учнів 33
3.2. Комп'ютерні програми для загально-технічної підготовки 35

Висновки 38
Література 41
Додаток 1 45
Додаток 2 47
Додаток 3 49
Додаток 4 65
Додаток 5 75

Вступ
Світовий процес переходу від індустріального до інформаційного суспільства, а також соціально-економічні зміни, що відбуваються в Україні, вимагають суттєвих змін у багатьох сферах діяльності держави. В першу чергу це стосується реформування освіти, починаючі з педагогічної діяльності. Освіта як необхідна складова життя людини, умова самореалізації людини, людина та її права як мірило і критерій якості освіти, освіта як зв'язок часу - це ті гуманістичні цінності, які повинні стати в центрі педагогічної діяльності.
Інформація й теоретичні знання визнані пріоритетним стратегічним ресурсом постіндустріального суспільства та є основою системи інформаційного забезпечення освіти. Але школа чи вищий навчальний заклад не повинні просто давати певну суму знань, а мають навчити молоду людину вміння навчатися, оновлювати свої знання протягом усього життя.
Ще К. Ушинський говорив, що розум - це добре організована система знань, але знань, які постійно оновлюються! Ось чому одна з важливих тенденцій розвитку освіти в країні складається з перебудови самої концепції організації навчально-пізнавальної діяльності, педагогічного керівництва нею, коли інформативна модель освіти втратила свою актуальність.
Сьогодні суспільство досягло такого рівня розвитку, коли обсяги теоретичних знань, інформації, рівень її структурованості та складності зумовлюють створення якісно нової інформаційної структури, в якій інформаційні ресурси визначатимуть розвиток країни, сфер суспільства; умови життєдіяльності людини в усіх соціальних сферах, інтелектуалізацію праці, вдосконалення соціально-комунікаційних відносин, виробництва й управління усіма соціальними сферами; вибір і використання інформаційних систем і технологій різного призначення.
Це вимагає найшвидшого переходу до нової стратегії розвитку освіти на основі широкомасштабного використання знань та інформації як стратегічних ресурсів розвитку, а також перспективних високоефективних технологій як основних інструментів цього розвитку.
Саме такий підхід до освіти був визначений Національною програмою "Освіта. Україна ХХІ сторіччя", яка прийнята більш ніж десять років тому і в якій передбачено забезпечення розвитку освіти на основі нових прогресивних концепцій, запровадження у навчально-виховний процес новітніх педагогічних технологій та науково-методичних досягнень, створення нової системи інформаційного забезпечення освіти, входження України у трансконтинентальну систему комп'ютерної інформації.
Для реалізації програми великого значення набувають процеси інформатизації, використання комп'ютера, інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) та інформаційних ресурсів у професійній діяльності працівників освіти.
І хоча вже протягом десятиліть комп'ютер використовується в процесі навчання, але не досліджені цілком питання, пов'язані з оптимальними й ефективними формами і методами застосування комп'ютера в навчанні й освіті, не реалізовані потреби комп'ютерної підтримки навчальних послуг. Сучасний етап комп'ютерного навчання характеризує великий розрив в якості програмно-педагогічних засобів та ресурсів Інтернет.
Тому вкрай важливим і своєчасним стало прийняття урядом у грудні 2005 року державної програми "Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці на 2006-2010 роки", яку було розроблено Міністерством освіти і науки України на виконання указу президента України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні".
Але і в Законі України "Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки", прийнятому у січні 2007 року, все ще відмічається, що рівень комп'ютерної та інформаційної грамотності населення є недостатнім, впровадження нових методів навчання із застосуванням сучасних ІКТ - повільним.
Ось чому обрана тема курсової роботи: "Ресурси мережі Інтернет для вчителів загально-технічних дисциплін" є актуальною.
Метою курсової роботи є дослідження найбільш поширених ресурсів мережі, які використовуються в освітній діяльності. Завдання курсової роботи передбачають: вивчення та освітлення теоретичних основ інформаційних ресурсів, видів ресурсів мережі Інтернет, у тому числі, тих, що використовуються в он-лайн-навчанні, а також - для викладачів загально-технічних дисциплін (креслення, трудового навчання). Крім цього, завданням курсової роботи є розгляд проблем та шляхів їх вирішення щодо використання мережевих ресурсів у освітній діяльності.
Вивченню цього питання, проблемам використання мережевих ресурсів в освіті приділяється увага багатьох вчених і практикуючих вчителів. Воно постійно розглядається на науково-практичних конференціях та у статтях освітян і взято до уваги розробниками програмних продуктів. Саме ці джерела разом із законодавчими документами використані для написання курсової роботи. Крім цього, в роботі використані матеріали з досвіду викладання загально-технічних дисциплін, накопичений вчителями шкіл і викладачами вищих навчальних закладів України та Росії, отримані з різноманітних сайтів "всесвітній павутини" Інтернет.
І. Загальні ресурси мережі Інтернет, які використовуються для навчання. Поняття інформаційних ресурсів
1.1. Необхідність застосування інформаційних ресурсів мережі Інтернет у системі освіти
Ще в середині позаминулого століття Костянтин Ушинський закликав співвітчизників зрозуміти очевидну для нього річ: саме облаштування освіти, а не судова, не земельна реформи є найміцнішим фундаментом суспільства. Сучасна система освіти зароджувалася, вдосконалювалася у ХХ столітті в період інтенсивного розвитку агропромислового комплексу та індустріалізації країни. Посилена увага до природничих, точних наук, продуктивної праці поєднувалася зі збільшенням кількості навчальних закладів.
У наступний період гігантськими кроками освоювалися нові природні ресурси, вибухали екологічні кризи, передові країни ставали на шлях інноваційного розвитку, в усіх сферах утверджувалися інформаційні технології. Все це поставило нові завдання перед освітою і наукою.
Сучасний глобалізований світ став велетенським обмінним пунктом інформації. У 1988 році оптико-волоконний кабель передавав одночасно три тисячі інформаційних імпульсів, 1996 році - півтора мільйона, 2000 році - вже десять мільйонів, зараз - понад сто мільйонів. Останніми роками у світі щороку видається в середньому понад вісімсот тисяч книжок різних назв, хоча у середині XV століття у світі налічувалося всього близько тридцяти тисяч книжок [18].
На початку 90-х років у користуванні людства було, щонайменше, двісті п'ятдесят мільйонів комп'ютерів, у 2005 році ця цифра зросла до мільярда, що, в поєднанні з мережею Інтернет, створює інтелектуальну павутину, яка сукупно володіє приголомшливим потенціалом.
На недавньому Всесвітньому саміті з проблем інформаційного суспільства в Тунісі був продемонстрований невеличкий, розміром як книжка, портативний комп'ютер для школярів вартістю 100 доларів, який сконструювали учені Массачусетського технологічного інституту.
Наприкінці ХХ століття розвинені країни світу поставили собі за мету прискорити перехід від постіндустріального до нового етапу розвитку людства - інформаційного суспільства, основними ресурсами якого є знання та інформація.
Вже тепер інформаційні та комунікаційні технології (ІКТ) становлять вагому частку світового виробництва, що веде до глобального перерозподілу як ринку праці, так і ринку освітніх послуг. Крім того, розбудова єдиного Європейського освітнього простору в рамках Болонського процесу істотно підвищує роль ІКТ в освіті, що зумовлено сучасною світовою тенденцією до створення глобальних відкритих освітніх та наукових систем, які дозволяють, з одного боку, розвивати систему нагромадження і поширення наукових знань, а з другого - надавати доступ до різноманітних інформаційних ресурсів широким верствам населення.
Одне з головних завдань освіти в умовах розвитку інформаційного суспільства - навчити учнів і студентів використовувати сучасні інформаційні та комунікаційні технології. У зв'язку з цим виникає нагальна потреба у прискоренні підготовки викладачів та фахівців у сфері ІКТ, в оснащенні закладів освіти сучасною комп'ютерною технікою, педагогічними програмними засобами, електронними підручниками тощо. Від вирішення цього завдання визначальною мірою залежатиме розвиток країни.
Поки ще оснащення загальноосвітніх навчальних закладів комп'ютерною технікою, за даними 2006 року, в середньому по Україні становить лише 43%, а рівень комп'ютерної грамотності вчителів ще нижчий - лише 22 %. Підключення загальноосвітніх навчальних закладів до Інтернету в цілому по Україні становить близько 15%. Відсоток міських шкіл, які підключені до Інтернету, - близько 19, сільських - 10 [18].
За даними того ж джерела, Україна посідає одне з останніх місць за кількістю комп'ютерів у загальноосвітніх навчальних закладах - 1,3 комп'ютера на 100 учнів. Для порівняння: Японія - 82, США - 76, Німеччина - 52, Франція - 38, Польща - 14,6, Росія - 10,4. Понад 1 млн. учнів (близько 20 відсотків) навчаються у школах, де немає жодного сучасного комп'ютера.
За даними організації "Світовий економічний форум", на сьогодні за індексом "готовності інформаційної інфраструктури" серед 104 країн світу Україна посідає 82-ге місце, поряд із Замбією і Танзанією [34].
Ось чому так важливо для нашої країни, щоб прийнята урядом державна програма "Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці на 2006-2010 роки" [8], яка розроблена Міносвіти і науки України та схвалена громадською колегією міністерства, була виконана і як найшвидше.
Важливою складовою програми є створення інформаційних ресурсів українського науково-освітнього середовища, яке потребує розбудови інфраструктури національної науково-освітньої телекомунікаційної мережі УРАН, до якої вже сьогодні приєднано понад 80 університетів та наукових установ НАН України. Розбудова інфраструктури мережі дасть можливість приєднати до неї всі інші університети та академічні наукові установи для поглиблення інформаційного обміну та інтеграції між ними.
Основним завданням цієї мережі є високо-динамічний пошук та поширення інформації науково-освітнього характеру - організація доступу до світових електронних бібліотек, проведення відео-лекцій та відео-конференцій, забезпечення навчального процесу дистанційної освіти та надання можливостей для пілотної апробації нових телекомунікаційних технологій і підготовки кадрів для впровадження цих технологій в освіту, виробництво та бізнес.
Значним фактором виведення нашої освіти на якісно новий рівень і покращання підготовки висококваліфікованих спеціалістів є не тільки комп'ютеризація навчального процесу, а й впровадження інтернет-технологій, створення корпоративних мереж та віртуальних лабораторій, які дозволяють у реальному часі виконувати експериментальні дослідження в процесі аудиторних занять.
Програма спрямована на інтеграцію інформаційних ресурсів освіти, науки, а також інших галузей суспільної діяльності. Її виконання дозволить протягом п'яти років оснастити комп'ютерною технікою, програмними продуктами понад 13 тис. навчальних закладів, зокрема 1,6 тис. позашкільних, 10,5 тис. загальноосвітніх, 920 професійно-технічних та 76 інститутів післядипломної освіти, створити 50 програмних засобів, 40 відео фрагментів, 10 енциклопедій навчального призначення, технологічні стандарти для вчителів та студентів [8].
Результатом реалізації програми стане підвищення якості, доступності та конкурентоспроможності національної освіти і науки на світовому ринку праці й освітніх послуг; створення нових методів та надання нових можливостей для наукового пошуку і технологічного розвитку; підвищення ефективності наукових досліджень, створення умови для ефективного міжнародного наукового співробітництва; забезпечення доступу громадян до науково-освітніх ресурсів і створення умов для безперервного навчання протягом усього життя.
1.2. Теоретичні основи інформаційних ресурсів
Поняття "ресурс" походить від французького слова "ressourse" - джерело, запас чого-небудь, засіб, який використовується у необхідних випадках [15].
Термін "інформаційні ресурси", як і багато інших, увійшов у нашу мову з появою та розвитком електронної обчислювальної техніки та створення на її основі інформаційних систем (information sysyem), тобто впорядкованих сукупностей документованої інформації за допомогою інформаційних технологій, які забезпечують збір, збереження, обробку, пошук-видачу інформації, що необхідна у процесі розв'язку задач будь-якої предметної сфери. За ДСТУ поняття інформаційної системи - це система, яка організовує пам'ять і маніпулювання інформацією щодо проблемної сфери. Під проблемною (предметною) сферою розуміють усі сутності, що є обертом інтересу, які були, є або можуть бути, наприклад, освітня діяльність [15]
Інформаційні ресурси (іnformation resources) трактуються як обсяг інформації в інформаційній системі, "... як окремі документи і окремі масиви документів у інформаційних системах (бібліотеки, архіви, фонди, банки даних та інші інформаційні системи)" [29]. Документи і масиви, про які йдеться, у різних формах містять знання, які сформовані за допомогою програмного забезпечення інформаційних систем та інформаційних технологій, інших різноманітних програмних засобів та зафіксовані на матеріальному носії.
Серед інформаційних ресурсів відрізняють:
- інформаційні ресурси спільного користування - сукупність інформаційних ресурсів державних органів науково-технічної інформації, наукових, науково-технічних бібліотек, а також комерційних центрів, фірм, організацій, які займаються науково-технічною діяльністю і з власниками яких укладено договори про їх спільне використання;
- інформаційні ресурси науково-технічної інформації - систематизоване зібрання науково-технічної літератури і документації (книги, брошури, періодичні видання, патентна документація, нормативно-технічна документація, промислові каталоги, конструкторська документація, звітна науково-технічна документація з науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, депоновані рукописи, переклади науково-технічної літератури і документації), зафіксовані на паперових чи інших носіях [29].
Інформаційні ресурси у сьогоденні розглядаються як стратегічні, аналогічні по значимості запасам сировини, енергій тощо, тому що вони сприяють:
формуванню світового та внутрішньодержавного ринку інформаційних послуг;
утворенню різноманітних баз даних ресурсів регіонів та держав, до яких можливий порівняно недорогий доступ;
підвищенню обґрунтованості та оперативності рішень, що приймаються за рахунок своєчасного використання потрібної інформації;
перетворенню діяльності по наданню інформаційних послуг в глобальну інформаційну діяльність людства, до якої входить і освітня як найважливіша діяльність розвитку суспільства.
Нині весь світ огорнула інформаційна мережа Інтернет. Вона зв'язує десятки мільйонів абонентів у більш як 150 країнах світу. Щомісяця її поширеність зростає на 7-10%. [18]. Це пов'язане з переведенням всіх соціально-значущих інформаційних ресурсів на електронні носії, зокрема, розміщення їх у всесвітній мережі Інтернет. Кількість інформаційних ресурсів мережі постійно зростає, у тому числі тих, які мають освітню, суспільно-значущу спрямованість. До них належать електронні посібники, енциклопедії, журнали й газети, відомості про навчальні заклади, молодіжні освітні центри, шкільні та студентські спілки тощо.
Теоретично інформаційні ресурси Інтернет являють собою систему гіпертекстових сторінок - WWW, де під сторінкою розуміють найменшу одиницю всесвітньої павутини. Сторінки містять тексти, картинки, звуки, відео тощо і функціонують, як правило, у межах одного сайту.
Сайт - це група сторінок, яка належить конкретній фірмі, організації або фізичний особі, і містить інформацію, пов'язану за змістом. Групи сайтів поєднуються у портали. Їх відрізняє наявність необхідних користувачеві послуг (інформаційна послуга - послуга, яку одержує користувач чи абонент за індивідуальним замовленням, і полягає у задоволені споживчих чи ділових потреб його на відстані за допомогою телекомунікацій). Доступ до всіх сайтів групи (порталу) здійснюється за допомогою єдиної для них титульної сторінки.
Інформаційні ресурси, які є складовою системи освіти, в мережі Інтернет, представлені, насамперед, сайтами електронних бібліотек; сайтами законодавчої бази (розділ - освіта) та Міністерства освіти та науки, багатьма сайтами навчальних закладів освіти тощо. Вони містять різноманітну інформацію, корисну для вчителів шкіл та викладачів вищих навчальних закладів: державні програми освіти; програми фахової підготовки і дисциплін; електронні посібники з різних дисциплін, програми для підвищення педагогічної майстерності; методичні та інструктивні матеріали тощо. Всі ці сайти поєднані в мережі Інтернет такими структурами, як довідники, каталоги, інтерактивні інформаційно-пошукові системи, інформаційні WWW-сервери тощо.
Довідники, як інформаційні ресурси Інтернет, містять, подібно книжкам, упорядкований предметний матеріал, в якому наведено узагальнені стислі відомості з певних галузей наук, професій тощо. Для кожного користувача Інтернет створюється файл - довідник користувача, що описує набори даних, пристрої та програмні засоби, які надаються окремому користувачеві.
Каталоги є досить корисними ресурсами мережі і до того ж психологічно найбільш відповідають стандартам західного мислення. В них інформація відсортована за тематикою. Але вони поступаються мережевим інформаційно-пошуковим системам у плані оперативності та обсягу охоплення ресурсів. І це не випадково - до каталогу інформація заноситься або самим користувачем, або адміністратором каталогу, який об'єктивно неспроможний охопити повний обсяг ресурсів, що динамічно збільшується.
Інформаційно-пошукові системи орієнтовані на розв'язування завдань пошуку інформації. В таких системах відсутня змістова обробка інформації На відміну від каталогів, бази даних інтерактивних інформаційно-пошукових систем заповнюються автоматично, для цього створюються програми сканування мережевих ресурсів (так званні, сканери або wanderer's), які переходячи від сервера до сервера, від сторінки до сторінки в просторі Internet, передають певну інформацію (адреси URL, дескриптори, ключові слова і т. і) в базу даних інформаційно-пошукового сервера. Прикладів таких серверів (та відповідно сканерів) в мережі Internet налічується декілька тисяч, але й вони вже неспроможні вичерпно відображати зростаючий потік ресурсів WWW. Перелік і характеристика деяких інформаційно-пошукових систем, каталогів наведено у додатках 1,2.
Всі наведені сервери сканують та індексують всю мережу Internet. Можна тільки догадуватися, які потужності обчислювальної техніки повинні бути залучені та як вони повинні розвиватися (подвоєння потужності відбувається кожні 50-60 діб), враховуючи те, що деякі з таких систем інколи сьогодні використовують граничні можливості техніки). Майбутнє таких систем можливе тільки при розподілі простору мережі між окремими каталогами та пошуковими серверами.
На жаль, ще не існує методологія кількісної і якісної оцінки інформаційних ресурсів, а також прогнозування вжитку їх для освіти та суспільства в цілому. Це зменшує ефективність інформації, яка накопичується у вигляді інформаційних ресурсів.
1.3. Українські ресурси "всесвітньої павутини"
Україна за рівнем розвитку інформаційних технологій у 2006 році посіла 75 місце у світі. Такі дані оприлюднила міжнародна громадська організація "Всесвітній економічний форум" у своїй шостій щорічній доповіді. У попередньому рейтингу Україна займала 76 позицію за розвитком інформаційних технологій (IT) серед більше ніж 122 країн, які оцінювалися за впливом інформаційних і комунікаційних технологій на їх розвиток і конкурентноздатність [29].
Розвиток мережі Internet сьогодні можна вважати одним з найбільших феноменів кінця ХХ сторіччя в науці та техніці. Україна посідає 12 місце у світі за кількістю користувачів Інтернету, число яких склало 4,5 мільйонів осіб на початок 2006 року. У першу "трійку" країн за числом інтернет-користувачів увійшли США - близько 200 млн., Китай - 111 млн. і Японія - 85,29 млн. людей.
Такі дані приведені в розповсюдженій "Доповіді про інформаційну економіку", що складена Конференцією ООН з торгівлі і розвитку (повідомлення ІТАР-ТАРС) [34]. Згідно з документом, число користувачів Інтернету у світі вперше перевищило 1 млрд. осіб. Зокрема, до початку 2006 року доступом у глобальну мережу володіли 1 млрд.20 млн.610 тис. осіб. У порівнянні з попереднім роком цей показник виріс на 19,5%.
Кількість Worl-Wіde Web (WWW) серверів, які складають головне інформаційне наповнення мережі, подвоюється кожні 50-60 діб. Сьогодні кількість WWW-серверів у світі перевищує вже мільйон. Загальна кількість українських WWW-серверів, на яких розташована інформація самого різного типу: від реклами фірм і товарів до матеріалів самих відомих українських газет, журналів, інформаційних агенцій, наближується до 1000 [34].
Масштаби розвитку Internet в Україні, як бачимо з наведених даних, не такі великі, але темпи росту в цілому відповідають світовим.
В Україні існує декілька типів ресурсів мережі (WWW-серверів, інформаційно-пошукових систем, каталогів, окремих сторінок). Українські WWW-сервери в залежності від завдань та наповнення можна класифікувати таким чином:
- іміджні WWW-сервери фірм і установ - це сервери, на яких наведено інформацію про фірму, її діяльність, продукцію, персонал, а також сервери установ (в тому числі і освітніх), на яких наведено мету цих установ, адресну інформацію і т. і. Прикладів таких серверів дуже багато, найцікавіші з них: http: // www. іcs-co. kіev. ua, http: // www. kvazar-mіcro. com тощо;
- WWW-сервери вузлів мережі Internet - на цих серверах провайдери мережевих послуг розміщують інформацію про себе, свою діяльність і про мережу Internet. Найчастіше на таких серверах забезпечується можливість доступу до новин системи телеконференцій Usenet, містяться посилання на інші сервери, а також колекції файлів самого різного змісту. Традиційно забезпечується високий показник відвідання таких серверів, бо звичайно вони вважаються home-серверами для абонентів вузла. Як приклади можна навести: http: // www. luky. net, http: // www. ts. kіev. ua, http: // www. freenet. kіev. ua;
- рекламні WWW-сервери, це сервери, на яких розміщується реклама замовників. Для того, щоб досягти ефективної реклами, повинен бути забезпечений високий показник відвідання серверу, для чого він повинен бути наповненим досить великим обсягом якісної інформації, містити "цікаві" для абонента розділи, наприклад, електронні магазини, виставки, відповіді на питання: куди йти навчатися і т. і., і, крім того, мати надійний зв'язок вузла в мережі Internet, тобто повинні використовуватись якісні телекомунікаційні канали.
- сервери центрів генераторів баз даних та інформаційних агентств, головна задача яких - продаж інформації або забезпечення до неї комерційного доступу. Найчастіше на таких серверах міститься значний обсяг відкритої інформації, яка забезпечує високий рівень відвідування і популярності серверів;
- сервери громадсько-політичного та державного напрямку. Це сервери, на яких пропагуються чи рекламуються деякі ідеї: політичні, релігійні, економічні, філософські, освітянські тощо. Вони найчастіше не використовуються для комерційної реклами, а існують за рахунок інвестицій або держбюджету. До цієї категорії можна також віднести сервери благодійних фондів. Приклади таких серверів: http: // www. rada. kіev. ua, http: // www. ukraіne. org, http: // www. ugkc. lvіv. ua;
- персональні WWW-сервери або web-сторінки створюються найчастіше персоналом вузлів Internet, на них міститься різноманітна інформація про мережу, хобі персоналу, графіка, мультимедійна інформація. На таких сторінках містяться цікаві посилання на фахову літературу, а також демонструються технологічні досягнення. Наприклад, цікаві WWW-сторінки персоналу компаній Global Ukraіne: http: // www. gu. net/GURU та Luky Net: http: // www. luky. net/staff. shtml.
Для охоплення українських ресурсів Internet створено декілька служб (каталогів), що постійно поповнюються, наприклад, http: // www. visti. net/ua-inet, http: // www. pilot. donetsk. ua/ та інші (додаток 3).
Сервер http: // el. visti. net/, розроблений в Інформаційному центрі "ЕлВісті", є однією з перших реалізацій інформаційно-пошукової системи по українським ресурсам мережі Internet. Ще нещодавно ця пошукова служба охоплювала понад 500 серверів в Україні та про Україну, а також понад 5000 web-сторінок (розділів серверів).
У таблиці 1 подано інформацію про каталоги України, в яких можна знайти інформацію про освіту та відповідні послуги для вчителів, викладачів навчальних закладів різного ступеню акредитації, учнів та студентів, а також та їх адреси; у додатку 1 - перелік пошукових серверів для отримання інформації з педагогіки та освіти.
Таблиця 1.
Каталоги України
Назва
Адреса
Опис
Alpha counter Top100
http: // www. a-counter. kiev. ua/
Каталог і банерна служба. Містить близько 4000 документів для вчителів, учнів, студентів
ELVisti. Net
http: // win-el. visti. net/ua-inet/
Каталог
INFOUkes
http: // www. infoukes. com/
Каталог
Ping
http: // www. topping. od. ua/catalog/
Каталог
The List of Ukrainian WWW Servers
http: / weblist. gu. net/
Каталог сайтів по містах України
UAHOO
http: // uahoo. gu. net/
Каталог
UkrMaxFind
http: // www. max. odessa. ua/search/
Каталог
Брама
http: // www. brama. com/ukr. html
Каталог
Куда пойти?
http: // www. qp. dp. ua/
Каталог
Пошук
http: // poshuk. dnepr. net/
Каталог
ПУПС pathfinder
http: // www. pups. kiev. ua/
Каталог
Харьков Онлайн
http: // www. kharkiv. com/
Каталог
Шерлок Холмс
http: // holms. ukrnet. net/
Каталог, в якому містяться електронні адреси ВНЗ України
Для отримання документів правового регулювання освіти, напрямків її розвитку тощо корисним є сайт Міністерства освіти і науки України - http: // www. education. gov. ua. На сайті знаходяться: Закони України, підзаконні акти та інші директивно-нормативні документи, що регулюють діяльність установ і загальноосвітніх навчальних закладів України; Загальний опис системи освіти в Україні; Відомості про інститути післядипломної педагогічної освіти та факультети підвищення кваліфікації в педагогічних університетах та інститутах, а також БД про навчальні заклади ІІІ та IV рівнів державної акредитації, професійно-технічні навчальні заклади України; довідник телефонів Міністерства освіти і науки України; проекти документів з освітньої політики, що перебувають у стадії обговорення, підписання чи затвердження.
Вчителя, учені, батьки, відвідавши сайт Міністерства освіти і науки України, можуть залишити свої зауваження, пропозиції, задати питання на форумі сайту. Форум цінний тим, що дає змогу отримати відповіді на важливі для кожного запитання, а також може слугувати трибуною для висловлення особистої думки.
На сайті Академії педагогічних наук України розміщено таки пошукові системи, як: дисертаційні дослідження в галузі педагогіки і психології; зарубіжна освітньо-педагогічна інформація; педагогічні програмні засоби; навчальні плани, навчальні програми для навчальних закладів, а також загальна інформація щодо інноваційних проектів, які реалізовані в Україні.
Важливу роль в житті Інтернет-центру займає проведення інтернет-чатів. Англійське слово "chat" перекладається як розмова, бесіда. Чати з представниками Міністерства освіти і науки, Міністерства культури та інших державних установ дали змогу поставити турбуючи освітян питання, окреслити конкретні проблеми, висловити свої пропозиції.
Треба зазначити, що Інтернет створювався в США, та й мовою міжнародного спілкування на сьогодні є англійська. Зовсім мало часу минуло від створення Мережі, а українському її секторові виповнилося лише трохи більше десяти років. І тому не дивно, що всі Інтернет терміни тільки приживаються на українському ґрунті. Тому при роботі з сервісами Інтернету бажано хоч трохи орієнтуватися в англійській мові.
Сьогодні мережа Internet не знає кордонів. Деякі закордонні сервери (http: // www. tryzub. com, http: // www. ukraine. org, http: // www. utoronto. ca/cius і т. і) можна вважати значно більше українськими, ніж ті, що знаходяться в містах України. Це відноситься до мови, змісту, напрямку інформації. Крім того, топологія мережі сьогодні така, що інколи закордонні сервери більш доступні для українського користувача, ніж вітчизняні.
ІІ. Види ресурсів мережі Інтернет, які використовуються в ON-LINE-навчанні
2.1. "Он-лайн" як режим доступу до мережі
Термін "он-лайн" (on-line) має двійне тлумачення з точки зору фахівців: по-перше, це - доступ користувача до мережі на весь час запиту, пошуку, обробки та отримання інформації через свій термінал, модем і телефонні лінії зв'язку; по-друге, це - тип зв'язку між абонентами (користувачами інформаційних послуг, при якому зв'язок підтримується у режимі реального часу (безперервно) [29].
Режим реального часу - це один із стандартних режимів роботи електронної обчислювальної машини (ЕОМ), де під реальним часом (real time) розуміють час, що збігається з фактичним часом перебігу фізичного процесу [29]. В цьому режимі обробка інформації ведеться із швидкістю, яка наближена до швидкості процесу у реальному житті, при якому інформація обробляється.
Режим реального часу може розглядатись у двох аспектах: для організації діалогу "людина - ЕОМ" та для обробки інформації про стан об'єкта, але діалогова обробка інформації повинна бути організована так, щоб діалог відбувався із швидкістю "людина - людина".
Більш чітко визначення режиму реального часу наведено у ДСТУ [12]: - режим оброблення даних, який забезпечує взаємодію обчислювальної системи з зовнішніми по відношенню до неї процесами у темпі, сумірному з швидкістю протікання цих процесів.
Для вчителя важливими режимами роботи ЕОМ є також діалоговий та інтерактивний. У діалоговому режимі людина і ЕОМ обмінюються інформацією у темпі, який можна порівняти з темпом обробки інформації людиною, в інтерактивному - користувач отримує безпосередній доступ до машинних ресурсів і має вплив на процес обробки інформації.
В обох режимах, завдяки можливості користувача мати безпосередній доступ до машинних ресурсів, майже не відбувається затримок у видачі результатів.
Популярними видами спілкування у режимі "он-лайн" мережі Інтернет є конференції та чати: конференція - група новин, де "новини" - це спеціальний протокол (метод передачі даних) для роботи з серверами новин); чат - це найдешевший вид спілкування, який зовсім не передбачає зустрічей в реалі, розповсюджений вид текстового спілкування в режимі реального часу (29).
Он-лайнові конференції перестали бути для більшості освітян унікальним, епізодичним та незрозумілим явищем. Одначе, якісне проведення такої конференції потребує від ініціатора її проведення та учасників певної підготовки, дисциплінованості під час он-лайнової конференції, уваги до виступаючих чи модераторів, логічно побудованого виступу, ремарок, заготовки яких набираються заздалегідь та зберігаються на технічних носіях інформації.
Іншою формою спілкування освітян вже давно став форум "Вісника шкільних обмінів". Саме форум може стати першим кроком початківців до широкого використання електронних засобів зв'язку для розповіді про свої успіхи, плани та ідеї. Через форум можна знайти партнерів для спільного проекту, на форумі можна відкрити рубрику школи чи регіону (як це зробили Суми, Херсон, Черкаси, Луганськ), форум може стати місцем для дискусії та конференції. Сьогодні форуми, у тому числі, шкіл, бібліотек також працюють он-лайн. Такий форум може стати місцем для дискусії та конференції.
З 14 липня 2006 року у всіх користувачів мережі Інтернет з'явилася можливість працювати он-лайн з довідником інтернет-ресурсів України: "WEB. U@" - Україна в Мережі.
WEB. U@ - це:
- перший тематичний двомовний (україно-англійський) довідник;
- більше 20 тисяч адрес веб-ресурсів українських підприємств та організацій, а також міжнародних компаній, що працюють в Україні;
- посилання систематизовані за 35 розділами та 353 рубриками;
- електронний каталог включає додатково 3 великих розділи - Культура та Мистецтво, Медицина, Наука та Освіта;
- гіперлінки (від Link - посилання; тобто посилання в мережі Інтернет (виділений елемент гіпертексту), що дозволяє переміщення до іншої частини документу, а також процедура з'єднання з комп'ютерними системами, що зберігають гіпертекстові документи, на серверах мережі Інтернет, розміщених по всій території земної кулі. Вони працюють після повного завантаження файлу [29] ;
- інформація повністю обновляється раз на 6 місяців.
В інформаційному суспільстві важливість отримання останніх новин, інформації про розвиток тих чи інших подій, які надає доступ он-лайн до ресурсів мережі, відіграє вирішальну роль для успіху справи. І це особливо стосується освітньої діяльності.
Дослідниками інформаційних процесів нещодавно виявилося, що онлайнові тексти частіше дочитують до кінця, а читач засвоює більше інформації. Таке несподіване відкриття зробили американські дослідники з флоридської школи журналістики Poynter Institute [31].
Дослідження EyeTrack07 (дані того ж джерела) виявило, що в Інтернеті читач прочитує 77% тексту, вибраного для читання, тоді як у звичайній газеті формату А2 цей показник становить 62%, а в А3 - усього 57%.
Результати досить несподівані, адже раніше вважали, що читати текст з екрана важче, ніж з паперу.
Дане дослідження сприйняття тексту стало першим у світі, проведеним у такому масштабі й з такою об'єктивністю. Репрезентативна вибірка склала 600 респондентів. Кожен піддослідний міг читати все, що завгодно, а його поведінка відслідковувалася за допомогою мініатюрної відеокамери.
Анкетування користувачів по вмісту текстів також виявило, що інформація на 15-30% краще сприймається, якщо вона викладена в альтернативній манері (питання-відповідь, хронологія, список), а не в традиційній оповідальній формі.
Он-лайн це не тільки режим доступу, але і сучасна технологія навчання - вид технологій навчання на відстані, при якому навчальний процес забезпечується у мережі Інтернет. Така технологія використовується у дистанційній освіті і може бути корисною як для вищих навчальних закладів, так і шкіл. На відміну від традиційних форм навчання, дистанційне вигідно відрізняється цілим рядом нових характеристик, серед яких гнучкість, модульність, можливість отримання освіти одночасно із професійною діяльністю, економічність, технологічність, можливість доступу до багатьох джерел інформації, принцип соціальної рівності [19].
У результаті дистанційної освіти запроваджується нова організація освітнього процесу, основою якої є самостійна навчально-пізнавальна діяльність з можливістю спілкування он-лайн.
Запровадження он-лайн освіти значно розширює і навіть змінює роль вчителя (викладача), який виступає в ролі координатора навчального процесу, що, в свою чергу, зобов'язує його постійно вдосконалювати власну методику викладання, підвищувати свій творчий потенціал і кваліфікаційний рівень.
2.2. Аналіз ресурсів мережі Інтернет для он-лайн навчання
Взагалі ресурси Інтернет для освіти існують вже протягом десятків літ. До них, насамперед, належать педагогічні програмні засоби для застосування у навчальному процесі. Але на Україні розвиток їх здійснюється повільно.
У виступі Міністр освіти і науки України С.М. Ніколаєнко з питання “Забезпечення якості вищої освіти - важлива умова інноваційного розвитку держави і суспільства” на підсумкової колегії Міністерства освіти і науки, яка відбулась 1-2 березня 2007 року, відмітив, що важливим питанням є розроблення та використання педагогічних програмних засобів (з шкільних дисциплін) у навчальному процесі. У минулі роки на замовлення Міносвіти і науки України було розроблено 40 програмно-педагогічних засобів, які пройшли апробацію, отримали гриф МОН України, поставлені до 1534 закладів освіти і використовуються у навчальному процесі. У 2006 році завершено розроблення ще 19 програмних педагогічних засобів, робота над якими розпочалася у 2005 році, та створено ще 36 програмних педагогічних засобів. Це, власне, й усі інформаційні ресурси. Зрозуміло, що їх абсолютно недостатньо, а їх рівень та якість не завжди відповідають сучасним вимогам.
У своєму виступі міністр також наголосів, що наступним кроком, який потрібно зробити, є забезпечення широкого доступу до створених інформаційних ресурсів. Для цього створена перша загальноукраїнська мережа навчальної інформації та освітніх послуг "СВІТОСВІТ". ЇЇ застосування надає можливості навчальним закладам вирішувати завдання підвищення якості освіти на системній основі за допомогою найсучасніших технологічних рішень та програмних засобів. Але інформацію весь час потрібно поповнювати та актуалізувати. І кожен заклад освіти, який підключений до мережі Інтернет, повинен мати доступ до освітнього порталу, мати можливість користуватися розміщеними там інформаційними ресурсами безкоштовно.
Крім цього, з метою створення єдиного освітнього порталу та забезпечення інформаційної інтеграції з іншими освітніми порталами Міністерством освіти і науки відкрито портал "Острів знань", де на міністерському сервері будуть зосереджені в електронній формі всі підручники, посібники, програми, плани, журнали, довідники тощо. Це сприятиме ліквідуванню так званої цифрової, інформаційної нерівність. З будь-якого невеличкого села можна буде відвідати цей "острів", зібрати всю необхідну інформацію. Успішне існування цього інформаційного ресурсу залежить, у першу чергу, від його змістового наповнення. Проте своєчасна, якісна інформаційна підтримка сайту ще не здійснюється, "Острів знань" не відповідає сучасним вимогам до інформаційних ресурсів і потребам освітян, учнів, студентів, батьків.

Страницы: 1, 2, 3