Розглядаючи питання влади, ми стикаємося з такими поняттями, як гроші, сила, війська, війни, авторитет, зв'язки, зрада, вигода і тому подібними. Дуже часто, нажаль, проблеми добробуту і покращення життя підлеглих громадян залишається на дальньому плані. Влада лише заради влади, на мою думку, не є тим, чим вона покликана насправді бути. Я вважаю, що вона повинна служити для того, щоб робити життя людей кращим, зручнішим безпечнішим, а не існувати просто окремо від наших буденних проблем і потреб чи, гірше того, заважати простим громадянам вести спокійне життя. Проте, залишати предмет влади поза увагою є, на мій погляд, як мінімум нерозумно. Так, дуже майстерно розглядає деякі аспекти влади і діяльності правителів у своєму творі "Государ" Ніколо Макіавеллі. Він тлумачить різноманітні проблеми, з якими можуть стикатися правителі у своїй діяльності і, що дуже доречно, робить це, використовуючи реальні приклади, на яких і базуються його висновки.

Доволі повчальним і цікавим є опис діяльності герцога Валентино. Ніколо пише, що правителі, які отримують владу за допомогою чужої зброї або по милості долі, стикаються з серйозною проблемою збереження свого місця, яке дісталося їм без над зусиль. Ніби перелетівши ввесь шлях до цілі, вони наражаються на велику кількість труднощів в майбутньому. Влучним, на мою думку, є порівняння таких володарів з природними елементами, які дуже стрімко і швидко виростають, навіть не встигнувши пустити коріння і гілля, і так само швидко помирають від першої негоди. Хоча герцог і прийшов до влади саме таким шляхом, Ніколо вважає, що в нього було достатньо доблесті, аби побудувати міцний фундамент під майбутню могутність. Розглядаючи діяльність герцога, можна з впевненістю заявити, що Ніколо був правий.

Ще перед початком дій герцога, як правителя, його батько, Олександр VI, вбачав проблеми щодо наділення герцога владою над якоюсь з підвладних територій і на це були справді об'єктивні причини. Проте, скориставшись підтримкою короля Франції, його військами і його прикриттям, Олександр бере під контроль Романію, де і назначає правителем свого сина. Як і будь-який володар, що отримав владу не своїми силами, герцог розумів, що його позиція ще не стійка. Він мав приводи сумніватися у війську, яке йому підкорялося, і у намірах французів. Подальші його дії проявляють його самого як мудрого правителя і надзвичайно цілеспрямовану особистість. У його подальших вчинках простежуються грамотність і послідовність. Я б навіть назвав це філігранністю. Перш за все він послаблює тих, хто міг стати на його шляху, а саме партії Колона і Орсині в Римі, одночасно переманюючи до себе на службу нобелів, які підтримували ці партії. Даючи нобелям високі посади і платню, герцог досягає їхньої підтримки. Пізніше, за допомогою підступних дій і навіть обману, герцогу вдалося розправитися з лідерами партій. Все це дозволило йому закласти хорошу основу під майбутню велич, а тим паче будучи впевненим у підтримці свого народу.

Варто також розглянути ті методи і прийоми, якими скористався герцог, аби цю симпатію народу завоювати. До завоювання Романія знаходилася під владою нікчемних правителів, які більше обкрадали її, ніж піклувалися про її мешканців. Враховуючи ці факти минулого і цим самим ще раз показуючи свою мудрість як правителя, герцог назначає повновладним намісником суворого і різкого месера Раміро де Орко, який в короткий термін втихомирив ситуацію, зупинив міжусобиці і навів галасу на всі округи. Тримаючи руку на пульсі, герцог розуміє, що зосередження влади вже не є доцільним, змінює устрій, влаштовуючи громадський суд. Проте, знаючи, що попередні суворості дещо налаштували проти нього народ, він робить винним у всьому свого намісника. Коли одного ранку розрубане тіло Раміра де Орко побачили жителі на одній з площ свого міста, це одночасно і задовольнило їх і шокувало.

Ситуація склалася наступна: завдяки своїм мудрим діям герцог набув власне військо, розправився з левовою часткою тих сусідів, які могли нести загрозу, і зробив своє положення доволі безпечним. Наступною перешкодою була Франція, яка би не витерпіла наступних завоювань. Герцог починає ухилятися від французів, підшукуючи собі інших союзників. Ніколо вважає, що йому би вдалося все таки розв'язатися із Францією, якби не передчасна смерть папи Олександра. В контексті наполегливості і цілеспрямованості дій герцога, я теж думаю, що він би досяг і цієї мети без особливих проблем. Такими були дії герцога відносно поточної ситуації - він зробив багато справ, які допомогли йому достатньо зміцнити своє становище.

Щодо майбутнього, то найбільшою потенційною загрозою був можливий наступник Олександра, який міг відібрати в герцога все те, що дарував йому батько. Вражає реакція герцога на цю загрозу, а саме чіткий план дій по запобіганню цій загрозі. План складався з чотирьох пунктів: по-перше, знищити розорених ним правителів разом з родинами, аби не дати новому папі приводу виступити на їхній захист; по-друге, побудувати з римськими нобелями такі відносини, щоб з їхньою допомогою контролювати нового наступника Олександра; по-третє, мати в Колегії кардиналів якомога більше своїх людей; і, на кінець, розширити свої володіння настільки, аби самостійно витримати перший натиск ззовні. Вражає те, як герцог сміливо застосовує для досягнення своїх цілей як і власні можливості і силу, так і вміння домовитися з потрібними людьми, застосовуючи свій вплив, свій авторитет та свій талант, як вождя. Він досягав своєї мети за допомогою прийомів і дій одночасно на багатьох рівнях. Він дивився в майбутнє, не забуваючи уроків минулого. Він враховував людський фактор і ситуацію, яка склалася. Читаючи опис Ніколо Макіавеллі, складається враження, що ніяка деталь і нюанс не зуміли пройти повз уваги герцога, що дійсно захоплює або щонайменше дивує. Єдине, чого він не врахував - це власна хвороба, яка завадила йому виконати останній з пунктів повністю. До смерті свого майже всі розорені ним правителі були мертві, нобелі були схилені на його бік, більшість кардиналів підтримували герцога. От тільки розширити володіння вдалося не на стільки, як він того планував. Ніколо стверджує, що якби не тиск ворожих армій і власної хвороби, то герцог подолав би всі перешкоди завдяки своїй відвазі і доблесті. Автор описує, наскільки була передбачена ним та ланцюгова реакція завоювань, коли б герцогу почали здаватися одна за одною території, якби в нього було трошки більше часу і трошки кращі обставини і ситуація зі здоров'ям. Такий спеціаліст, як Макіавеллі, говорив, що не мав в чому докорити герцога, як крім у виборі папи, який він міг опосередковано контролювати, використовуючи вже підкреслену можливість привертати людей на свою користь. Але ж він все ж залишався людиною, яка не є бездоганна і безпомилкова. Дії герцога можна дійсно ставити за взірець всім новим володарям і правителям, які прагнуть влаштувати міцні та довговічні основи під свою велич і могутність. Причиною таких впевнених вчинків справді можна вважати високу ціль, яка стояла перед ним, в чому я повністю погоджуюся з Ніколо.

В якості висновку приведу наступну цитату самого Макіавеллі: "Таким чином, тим, кому необхідно в новій державі убезпечити себе від ворогів, набути друзів, перемагати силою або хитрістю, вселяти страх і любов народу, а солдатам - послух і повагу, мати віддане і надійне військо, усувати людей, які можуть або повинні нашкодити, обновляти старі порядки, позбуватися від ненадійного війська і створювати своє, являти суворість і милість, великодушність і щедрість, і, на кінець, вести дружбу з правителями і королями, так, щоб вони з чемністю надавали послуги або стримувались від нападів, - всім їм не знайти для себе прикладу більш наочного, ніж дії герцога"

В цій цитаті заключні найбільш яскраві методи, прийоми, засоби та вміння, які герцог використовував, щоб зміцнити своє положення та вплив та досягти своєї високої мети і всіх цілей, які ставали суміжними на шляху до найбільшої - тої, яка і змушувала його просуватися вперед, не зважаючи на обставини ззовні та зсередини. В герцога є чому повчитися і нам, людям XXI століття, які прагнуть бути успішними, ставлять перед собою великі цілі і готові йти на жертви, аби ці цілі досягти. Єдине, що засмучує у всій цій історії і засмучує досить сильно, це те, що всі ці якості і вміння герцога були використані не на добрі наміри чи справи. Хтось може казати, що у даному конкретному випадку мета виправдовує засоби, але я не погоджуся з цим твердженням. Дуже багато дій, будучи дуже вправно виконаними і спланованими, залишалися брудними і підступними. На шляху до своєї мети, герцог часом забував про чесність, щирість, вдавався до хитрощів і проявляв жорстокість. Я вважаю, що такі дії людини не виправдовує ні час, в якому вона живе, ні ціль, якої вона прагне досягти (хіба що це конкретне покликання від Бога, яке б, проте, навряд вимагало застосування "брудних" якостей людини в такій кількості), ні становище, яке вона займає. Отож, було би прекрасно мудро підійти до опису діянь герцога з тим, щоб взяти лише добрі уроки, зауважити лише позитивні якості його характеру, і з розумом застосувати їх у своєму житті так, щоб це не принесло шкоди іншим людям.

Влада - це спроможність нав'язати свою волю іншим. Дуже часто ця спроможність стає нестримною спокусою для великих світу цього. Бажання утримувати владу в своїх руках змушує їх йти проти всього, в що вони вірили раніше, проти своїх цінностей, проти самих себе і свого сумління, як би банально і водночас дивно це не звучало. В народі панує думка, що влада здатна в швидкий термін зіпсувати хорошу до того людину, проте, можливо, що вона просто викриває реальні риси людини, які раніше просто були сховані за маску нездатності діяти. Бо не може добра людина робити зло лише через те, що вона має владу. Нам залишається тільки аналізувати і вчитися, не забуваючи, що всі ми люди, які помиляються і часто не визнають своїх помилок, за які неодмінно розплатяться, коли на те прийде свій час.