Рефераты
 

Політичний портрет Віктора Ющенка

Політичний портрет Віктора Ющенка

2

Зміст

  • Розділ 1. Життєвий шлях Віктора Ющенка
    • 1.1 Допрезидентський період життя Віктора Андрійовича Ющенка
    • 1.2 Хроніка сходження Ющенка на вищий Україні пост розвивається наступним чином
    • 1.3 Деякі факти з особистого життя Віктора Ющенка
  • Розділ 2. Отруєння Віктора Ющенка
    • 2.1 Хронологія отруєння
    • 2.2 Коментарі політиків та посадовців з цього питання
    • 2.3 Розслідування
    • 2.4 Версії отруєння
  • Розділ 3. Історичні обставини обрання В. Ющенка на посаду президента України
  • Розділ 4. Характеристика окремих рис В.А. Ющенка
  • Розділ 5. Критичні зауваження до політичної позиції Ющенка
  • Висновки

РОЗДІЛ 1. ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ ВІКТОРА ЮЩЕНКА

1.1 Допрезидентський період життя Віктора Андрійовича Ющенка

Віктор Ющенко народився 23 лютого 1954 року в селі Хоружівка Сумської області в сім'ї викладачів.

Батько - Андрій Андрійович Ющенко (1919-1992), фронтовик, після війни викладав англійську мову в місцевій школі. Мати - Варвара Тимофеївна Ющенко (1918-2005) була викладачем фізики та математики.

Зростав майбутній Президент України в сім'ї непартійних. Більше того, його батько слухав Радіо Свобода, Німецьку хвилю, ВВС та активно обговорював передачі з сусідами, що в радянські часи погрожувало в'язницею. А сам Ющенко, будучи студентом, читав Солженіцина, а також симпатизував консерватизму та лібералізму, ризикуючи бути відрахованим з інституту.

Не дивлячись на таке вільнодумство, Ющенко не пішов проти влади. В дитинстві він хотів потрапити у піонерський табір та мріяв про комсомол. «Мі йшли болотом, лісом пішки в Недригайлів, щоб нас прийняли в комсомол. Я чекав, що райком схожий на храм. Готувався до вступу, як до самого суворого іспиту. Вивчив дати з'їздів та конференцій, які питання на них розглядалися, - розповідає він. - Виявилося, райком - непримітна будівля, де коридор з зеленими стінами та простими стільцями, як в клубі. Та прийняли мене формально». Ющенко прийняли не лише в комсомол, а й в КПРС, а в середині 1980-х комуніста-банкіра навіть перевели на облік в центральний апарат КПУ. Правда, він стверджує, що комуністом став за посадою, і партійні заходи значною мірою заважали роботі.

У віці 16-ти років Віктор Ющенко вступив до Тернопільського фінансово-економічного інституту.

В 21 рік - закінчив Тернопільський фінансово-економічний інститут за спеціальністю Бухоблік. Кандидат економічних наук, лауреат Державної премії України в області економіки та техніки. Захистив кандидатську роботу з теми: «Розвиток попиту та пропозиції грошей в Україні». Академік Академії економічних наук України, академік Української Академії економічної кібернетики.

В 21 рік - одразу після інституту Віктор Ющенко влаштувався на роботу заступником головного бухгалтера колгоспу в Косівському районі Івано-Франковської області.

Трохи згодом Ющенко був призваний до Радянської армії та служив у прикордонних військах на радянсько-турецькому кордоні недалеко від Ленінакана.

Протягом 23 - 31років свого життя керував відділом Держбанку СРСР в селищі Ульяновка Сумської області.

У 31 - 33 роки - був заступником начальника Управління Української республіканської контори Держбанку.

В 33 - 35 років Віктор Ющенко працював на посаді начальника планово-економічного управління Українського республіканського банку «Агропромбанк СРСР», був заступником голови правління «Агропромбанка».

В 35 - 38 років - працював заступником голови правління, першим заступником голови правління Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна». В 2001 році «Банк Україна» став банкрутом, і політичні опоненти пізніше неодноразово звинувачували Ющенко у причетності до корупційної схеми по відмиванню через банк грошових коштів у розмірі десятків мільйонів доларів.

В 38-44 роки Ющенко стає головою правління, згодом - головою Національного банку України. На цій посаді він провадить історичну грошову реформу в Україні - введення гривні. На посаді голови НБУ він також увів електронну платіжну систему, міжнародні стандарти обліку та моніторингу банківської системи. В 43 роки згідно рейтингу журнала Global Finance, Ющенко увійшов до шістки кращих банкірів світу, а рік пізніше Нацбанк увійшов до п'ятірки кращих Центробанків світу.

У той же час робота в НБУ пов'язана зі ще одним із скандалів у кар'єрі Ющенка. Опоненти звинувачували його в тому, що при його керівництві головний банк країни заключив наперед збиткову угоду зі швейцарським банком, помістивши в ньому великий депозит із золотовалютного резерву України. Прокуратура нарахувала, що в результаті цього контракту державі був нанесений збиток у 5 млн. доларів США. Ющенко та його соратники заперечували ці звинувачення, називаючи їх політичним замовленням.

В свої 45 років, під час правління Президента Леоніда Кучми, Віктор Ющенко посідає пост прем'єр-міністра України та стає наймолодшим прем'єром за всю історію України.

«Я не хотів йти в Кабмін, знаючи, що мене хочуть вивести з Нацбанку, кинути на хитку посаду й там дискредитувати. Але повірив Президенту, який сказав, що йому немає кого ставити на прем'єра», - пояснював пізніше Ющенко. За його словами, перспектива очолити уряд, була для нього цікава як професійний виклик.

Ставши прем'єром, Ющенко залишив свою першу ілюзію. «Я був вражений до якого рівня корупції опустилися в уряді», - згадує він. За його словами, функції уряду дуже часто зводились до лобіювання інтересів певних комерційних структур, що виливалося в мільярди гривень невиплачених податків для держави. Крах другої ілюзії Ющенко пережив після того, як Президент Кучма почав нещадно критикувати уряд після трьох місяців його роботи. «Я зрозумів, що мене здають. Після цього в мені утворився надрив, й рана ця болить і досі. Наші з Президентом життєві цінності розійшлися», - каже Віктор Ющенко.

До того часу Ющенко не приховує розчарування Кучмою. Напередодні своєї відставки з поста прем'єра в квітні 2001 року Ющенко сказав про свою роботу з Президентом: «Мені здається, що це відносини батька й сина». А через півтора роки він вже претендуючи на роль очільника опозиції, визнав, що Кучма тяжіє до авторитаризму: «Ми кажемо влада - маємо на увазі Президент. Ми кажемо Президент - маємо на увазі влада».

В квітні 2001-го року Віктор Ющенко звільнений з посади прем'єра. Офіційна причина, згідно указу Президента Леоніда Кучми, - «у зв'язку з відставкою Кабінету міністрів». Неофіційна причина - зростаючий вплив у політичних та ділових колах, зростання популярності серед населення.

В 47-48 років Ющенко очолював Україно-російський інститут менеджменту та бізнесу ім. Бориса Єльцина.

Пізніше він бере участь у виборах до Верховної Ради 2002-го року, очолює список блоку «Наша Україна». Стає членом Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин, а також стає головою депутатської фракції «Наша Україна».

У 49-51 рік по громадській лінії займав посади голови правління Всеукраїнської громадської організації «Наша Україна» та голови спостережної ради Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000».

В 49 років В. Ющенко активно вливається в політичну боротьбу, направлену на вищу посаду в країні. Ще до початку президентських перегонів він опинився в опозиції діючої влади Леоніда Кучми, яка масштабно та не соромлячись використовувала проти Ющенка адмінресурс. Лідера «Нашої України» всіляко обмежували у можливостях поспілкуватися з виборцями , як через мас-медіа, так і напряму. Більш того, В. Ющенко заявив, що планується замах на його життя. Не дивлячись на тиск, «Наша Україна» провела форуми в Луганську, Харкові, Донецьку, Сумах та інших містах. В Донецьку невідомі молодики зайняли залу, де мав відбутися з'їзд партії. Місцева міліція не втручалась. По місту були розвішані білборди з зображенням Ющенка в фашистській формі. Після зриву з'їзду в Донецьку Ющенко звинуватив Адміністрацію Президента у перешкоджанні проведенню заходів. В якості доказів він надав інструкцію адміністрації про те, як перешкоджати форумам «Нашої України».

Увесь рік пройшов під знаком боротьби двох Вікторів. «Протягом року соціал-демократи нанесли декілька ударів по «Нашій Україні». Мабуть, найбільш масштабним з них став проект політичної реформи та внесення змін в Конституцію, які можуть звести нанівець шанси Ющенка стати президентом. СДПУ (о) також декілька разів проводила збір підписів за відставку Петра Порошенка, члена «Нашої України» (НУ), з посади голови бюджетного комітету парламенту. І, нарешті, апогей протистояння настав на кінець жовтня, коли, на думку деяких депутатів НУ, Медвечук опинився причетним до зриву з'їзду їх блоку в Донецьку. Соціал-демократи ж це категорично заперечують. Майже в усіх проявах конфлікту двох лідерів Медвечук вважав за потрібне діяти негласно, а Ющенко - публічно, намагаючись всіма шляхами привернути увагу людей до того, що відбувається. «В Україні, де непублічна політика завжди домінує у прийнятті політичних рішень, це означає нерівний бій».

Проте Ющенко зумів втримати свою стратегічну перевагу перед діючою владою - рейтинг довіри виборців, який коливався у межах 20-25%, в той час як рейтинг Медвечука знаходився на рівні 3-9%. Ющенко показав новий для України тип лідера - він не такий радикальний, як інші опозиціонери. Його головний ресурс - неспадаючий рейтинг довіри простих громадян. Ющенко вважає свої завдання глибоко моральними. «В мене є місія. Я хочу бачити мою Україну вільною, багатою та демократичною. Щоб на сході, заході, півдні та півночі країни пишалися спільними цінностями», - стверджує він.

В свої 50 років Ющенко балотується на пост Президента України у виборах 2004-го року, після чого переживає самий бурний рік у своєму політичному житті. Лідер «Нашої України» вів кампанію в умовах інформаційної блокади. Зі сторони могло здатися, ніби вона взагалі не проходила. Насправді в Ющенка було в день по п'ять двохчасових виступів. Іноді він проїжджав по 300 км на добу.

1.2 Хроніка сходження Ющенка на вищий у країні пост розвивається наступним чином

Березень 2004 року - «Наша Україна» та Блок Юлії Тимошенко підписують угоду про співробітництво під час виборів.

Червень 2004 року - Ющенко офіційно заявив про свій намір прийняти участь у президентських виборах в якості кандидата. У липні Ющенко повідомляє про своє самовисування в кандидати на пост Президента України. На Печерському полі проходить мітинг у його підтримку. Олександр Зінченко очолює передвиборчу кампанію лідера опозиції.

У вересні 2004 року справдилася загроза життю, про яку неодноразово попереджав табір Ющенка. Прес-служба Ющенка заявила, що 9 вересня він був отруєний невідомою речовиною. Пізніше встановлено, що зовнішні прояви отруєння були недостатньо характерними для діоксинової інтоксикації. Ющенко проходить курс лікування в австрійській клініці Рудольфінерхаус. Хоча міцне здоров'я та медицина допомогли Ющенку вижити, його обличчя лишилося спотвореним. У спробі отруїти його Ющенко звинувачує владу.

Жовтень 2004-го року - продовжив президентську кампанію, не дивлячись на проблеми зі здоров'ям, після першого туру виборів 31-го жовтня Ющенко отримує найбільшу кількість голосів серед 24-х кандидатів у президенти і виходить до другого туру, де його опонентом стає ставленик Кучми - діючий прем'єр-міністр Віктор Янукович.

Листопад 200-го 4 року - Центрвиборчком після довготривалого підрахунку голосів оголошує результати другого туру виборів. Згідно цьому, переміг Віктор Янукович. Ющенко та його прибічники звинувачують опонентів у фальсифікації результатів виборів та звертаються до Верховного Суду. Починається «помаранчева революція».

«Помаранчева революція» стала піком кампанії Ющенко. 21 листопада 2004 року ввечері на Майдані Незалежності в столиці почався паралельний підрахунок голосів. Наступного дня був заявлений мітинг, і в Києві вже протестувало до півмільйона людей. В наступні тижні хвиля масових протестів та мирних демонстрацій охоплює всю Україну. Палатки з'являються навіть на майданах тих міст, які початково вважаються «краєм Януковича» - це східна Україна.

Грудень 2004-го року - Верховний Суд оголошує вердикт, в якому визнає результати другого туру виборів Президента України сфальсифікованими і призначає дату повторного голосування другого туру на 26 грудня. Верховна Рада змінює склад ЦВК.

26 грудня 2004 року - на повторному голосуванні виборів Президента, у підсумку трьохраундової президентської кампанії Ющенко отримав 51,99% голосів, його опонент - 44,19%. Різниця голосів склала 7,8%.

23 червня 2005 року Віктор Ющенко в свій 51 рік пройшов інаугурацію на посту Президента України (третього у новітній історії України після Леоніда Кравчука та Леоніда Кучми, який був головою держави двічі).

В 2005-му році прогнози багатьох експертів частково збуваються. Ющенко втрачає «дивіденди», отримані на Майдані. Він не може розділити владу з минулими помаранчевими соратниками та переживає ряд скандалів, пов'язаних із обвинуваченнями у кумівстві. Головною проблемою для Віктора Ющенка стає минулий політичний партнер - Юлія Тимошенко, яка прагне влади, стає прем'єром та швидкими темпами набирає рейтинги.

"Сьогодні багато з тих, що стояли на Майдані - у кроці від розчарування лідерами помаранчевої революції. Відчутних поліпшень і кардинальних змін поки не настало. Віктор Ющенко назвав своїм першочерговим завданням боротьбу з корупцією, виступив за розділення бізнесу й політики, за свободу слова й відкритість влади. В Україні дійсно стало дихатися легше, і корупція, здавалося б, перестала бути системною. Але глава держави начебто не помічає більш тонких її проявів. Уже перші місяці перебування у владі показали його манеру роздавати посади родичам й кумам. А недавній скандал навколо його сина, Андрія Ющенко (він їздить на розкішному автомобілі й користується телефоном Vertu, вартістю кілька тисяч доларів), продемонстрував, що президент не настільки вже послідовний і у відстоюванні свободи слова", - пише журнал «Кореспондент» у 2005-му році.

"Віктора Ющенка без перебільшення можна назвати найпопулярнішим президентом України за кордоном. «Марафонський забіг» Ющенка закордоном виявився досить довгим. Із січня по грудень 2005 року Президент зробив більше 30 поїздок у зарубіжні країни й провів поза домівкою 65 днів. Успішними можна було назвати два візити у Францію й один - у Великобританію. Скасування віз для громадян ЄС і США стала потужним стимулом для розвитку бізнесу й туризму. Під час переговорів з НАТО з'явилася реальна перспектива членства України в Альянсі. На саміті в Києві 1 грудня Україна нарешті одержала бажаний статус країни з ринковою економікою. Досить суттєво просунулися переговори й по вступу в СОТ. Зробили свою справу два візити Ющенко в США й успішний виступ у Конгресі.

Не залишав без уваги Ющенко й потенційних інвесторів - як удома, так і за кордоном. У Києві він кілька разів збирав форуми, на яких були присутні великі бізнесмени із усього світу. Саме після зустрічі з ним у Відні інвестори оголосили про плани будівництва в Києві величезного торгівельного центру, а представники одного з найбільших австрійських банків «Erste» виявили зацікавленість у купівлі Ощадбанку. Протягом 2005-го року Україна почала стверджуватися як регіональний лідер. Сприяла цьому й активна позиція по врегулюванню конфлікту в Придністров'ї. План по примиренню цієї невизнаної республіки з Молдовою, представлений Ющенко, був фактично схвалений усіма зацікавленими сторонами", - відзначає видання.

Осінь - зима 2005-го року - Ющенко відправляє у відставку уряд своєї помаранчевої соратниці Юлії Тимошенко. Починається затяжна політична криза в країні - час нескінченних, багатогодинних "круглих столів" між представниками конфліктуючих політсил, які не приносять результатів. Для того, щоб забезпечити затвердження кандидатури Юрія Єханурова на пост прем'єр-міністра, Ющенку доводиться укласти меморандум з лідером Партії регіонів Віктором Януковичем, який передбачає також і питання, пов'язані зі звільненням прихильників Януковича від карної відповідальності, а це, що майбутній Президент обіцяв Майдану - покарати фальсифікаторів.

Січень 2006 року - Новий рік починається з міжнародного скандалу - Росія обвинувачує Україну в несанкціонованому відбиранні російського газу із транзитних газопроводів. Досягнута нашвидкоруч угода по газу приводить до скандалу всередині країни. Давні супротивники й колишні союзники Ющенко, об'єднавшись у Верховній Раді, ухвалюють постанову про відставку уряду. Ющенко не поступається тиску й діючий Кабінет міністрів перетворюється в "тимчасовий уряд". Ющенко втрачає популярність.

2006 рік - на виборах до Верховної Ради президентська сила - «Наша Україна» отримує лише 13,95% голосів виборців, поступившись «Партії регіонів» (32,14%) і Блоку Юлії Тимошенко (22,29%).

В цьому ж році Віктор Ющенко втрачає лідерські позиції. "Віктор Ющенко більше не сидить на вершині владної піраміди. Але справа навіть не у втрачених повноваженнях, а в згасаючій підтримці народу. Ще два роки тому на президентських виборах за нього віддавали свої голоси більш половини українців. На минулих же парламентських - мандат у владу очолюваної їм партії готові були дати вже вчетверо менше людей. І якщо вчорашньому затятому суперникові Президента Віктору Януковичу вдалося залишитися лідером по ту строну барикад, то прапор змін і прозахідних перетворень із рук Ющенко вирвала Юлія Тимошенко. Ющенко став жертвою своїх же колег по партії, які численними скандалами дискредитували не тільки себе, але і його", - пише преса.

В Україні розвивається політична криза, що повністю паралізувала парламент, де партії переможці на виборах-2006 ніяк не можуть створити більшість і почати працювати. У середині квітня 2007 року доповідачі Парламентської Асамблеї Ради Європи відзначали недостатність політичної волі Президента Ющенка як одну із причин кризи в Україні.

Навесні свого 53-го року життя - Ющенко збирає політичну волю в кулак й оголошує в цьому ж 2007-році дострокові парламентські вибори. В ході довгих і непростих переговорів з колишнім супротивником на президентських виборах-2004 Віктором Януковичем Ющенкові вдається змусити опозицію визнати дострокові вибори, які призначаються на осінь 2007 року. Самі рішучі кроки Ющенко зробив по краю правового поля: він видав три укази про розпуск парламенту, звільнив декількох суддів Конституційного Суду, підпорядкував внутрішні війська - усе це люто оскаржувалося опонентами. Президент переніс великий тиск не тільки з боку очолюваної Януковичем коаліції, але й лідера БЮТ Юлії Тимошенко.

У вересні 2007 року на дострокових виборах президентська політична сила «Наша Україна», навіть в союзі з «Народною самообороною» міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, набрала 14,15% голосів виборців. В результаті представництво НУНС в Раді склало 72 людини, що дало можливість сформувати з БЮТ більшість із запасом всього лише в два голоси. Та головну роль у цій більшості відіграють або прибічники БЮТ, або внутрішня опозиція голові держави - самооборонці.

В свої 54 роки одностайним рішенням Віктор Ющенко був обраний головою партії «Народний союз Наша Україна» (НСНУ) 29 листопада 2008 року. В 2008 році Віктор Ющенко продовжує втрачати позиції. «Віктор Ющенко стає дрібнуватим для влади, адже уся його сила містилася в підтримці народу, яку він майже повністю втратив. Тому критикувати Президента зараз вважається гарною манерою в колі його нещодавніх соратників», - пише преса.

"Зараз позиції Президента нестійкі, адже він делегував частину повноважень главі власного Секретаріату Віктору Балозі. Репутація цього генія сучасних інтриг і раніше не булла бездоганною, а в нескінченних зіткненнях із прем'єром Юлією Тимошенко він і зовсім набув славу безпринципового фаворита. У результаті Ющенко не тільки виглядає слабким, він по-справжньому є слабким: занадто багато чого сконцентровано на вихідці із Закарпаття, який аж ніяк не рівний у своїх бійцівських якостях головному опонентові - прем'єрові", - додає видання.

"Українські урядовці примудрилися зробити все, щоб не тільки проігнорувати уроки боротьби із кризою, які їм надали уряди західних країн, але й максимально погіршити ситуацію", - відзначає видання й продовжує: "Усього за місяць стабільна протягом декількох років національна валюта впала. Уже на початку жовтня було очевидно, що вкладники масово штурмують відділення банків і необхідний цілий пакет заходів як практичного, так і психологічного характеру. Нацбанк відмовлявся що-небудь робити, списуючи падіння гривни на якихось спекулянтів. Глава уряду Юлія Тимошенко заявила, що економіка - це взагалі не її компетенція. Депутати традиційно з'ясовували відносини, незважаючи на критичну необхідність вживання антикризових заходів. Президент Віктор Ющенко усвідомив серйозність становища лише до кінця жовтня, коли він у телеефірі спробував збити ажіотаж. Не допомогло. До початку грудня гривня втратила вже 50%".

1 квітня 2009 року Верховна Рада України призначила наступні вибори президента на 25 жовтня того ж року (при цьому «за» проголосував 401 депутат із 450). Пропозиція провести вибори 27-го грудня підтримав всього один депутат. Сам же Ющенко хотів провести чергові вибори 17 січня 2010 року. Він не погодився із такою датою і заявив через свого представника, що буде оскаржувати це рішення у Конституційному Суді.

15 квітня 2009 року - з'явився текст інтерв'ю Ющенко виданню «Коммерсантъ». У ньому український Президент, незважаючи на свій украй низький рейтинг, заявив про бажання балотуватися на другий строк. "У мене є цінності, з якими я вмру. Незалежно від того, зрозуміє мене нація чи ні, я буду розповідати про покоління українців, замучених,знівечених. Знаєте, я ніколи не був і не буду хохлом, ніколи не був малоросом і ніколи їм не буду. Якщо мені потрібно буде другу дозу диоксину прийняти, я це зроблю, не відмовлюся. У мене п'ятеро дітей, і я прагну, щоб у мене була можливість сказати їм: я передав вам Україну кращою, чому я її одержав", - заявляє Ющенко. Також він відзначив, що виступає за дострокові парламентські вибори й збирається балотуватися в депутати. Також у плани українського президента входить зміна Конституції, одним із ключових моментів якого є створення двопалатного парламенту.

13 травня 2009 року Конституційний суд України визнав неконституційною постанову Верховної Ради про призначення чергових виборів Президента України на 25 жовтня.

Наприкінці другої декади травня 2009 року - голова Секретаріату Президента Віктор Балога подав у відставку, яка була прийнята Ющенко. Сам Балога назвав причиною своєї відставки категоричну незгоду з рішенням Ющенко другий раз балотуватися на пост Президента, який, на його погляд, не має на це морального права. Також у числі причин відставки були названі кумівство, характерне для найближчого оточення Ющенко, особиста відповідальність Президента за постійні політичні конфлікти й кризи у владі, які відбувалися весь період його правління. На місце Балоги Ющенко призначив свою давню соратницю - Віру Ульянченко.

29 жовтня 2009 року ЦВК реєструє Віктора Ющенка кандидатом в президенти України. В свої 55 років він балотується вже вдруге.

За результатами першого туру президентських виборів, який відбувся 17 січня 2010 року,він набрав 5,45% голосів (п'яте місце).

25 лютого цього ж року Ющенко передав повноваження Президента України Віктору Януковичу.

1.3 Деякі факти з особистого життя Віктора Ющенка

Віктор Ющенко одружений на колишній громадянці США українського походження - Катерині Ющенко (у дівоцтві - Чумаченко). Вона в минулому працювала в Державному департаменті США й саме цей факт став приводом для критики й обвинувачень Ющенко в "прислуговуванні Заходу" під час президентської кампанії 2004 року. На тлі критики на її адресу Катерина Чумаченко прийняла українське громадянство. Перша леді України - голова наглядацької ради Міжнародного благодійного фонду Україна 3000, веде активну благодійну діяльність. У Ющенків п'ятеро дітей і два онуки. Сини - Андрій і Тарас, дочки - Віталіна, Софія й Христина, онуки - Яринка й Віктор. Ще до президентства Ющенко часто з'являвся й на трибуні Майдана Незалежності, і перед телекамерами разом зі своїми дітьми, почавши нову традицію для українського політикуму - не приховувати свою родину, а зробити її частиною суспільного життя.

Старший брат Петро Ющенко - народний депутат IV-VI скликань від «Нашої України». Небіж Ярослав Ющенко - заступник губернатора Харківщини Арсена Авакова.

Ющенко полюбляє водити автомобіль, захоплюється бджіловодством, живописом, історією та побутом України.

Про свої хобі та уподобання Віктор Андрійович розповідає так:

Про Живопис: «Чесно кажучи, довго не тримав пензля в руках, але на різдвяні канікули випала нагода. Ми на кілька днів з родиною вирвалися у гори. Йшов лапатий казковий сніг: дахи, ялинки закидані кучугурами. Це була справжня ідилія, яка нагадала мені атмосферу дитинства. Мене потягло до фарб, я намалював олією два українські зимові пейзажі. Тепер один з них прикрашає вітальню, де є ще 7-8 моїх робiт. Більшість картин дарую. Передостанню передав на аукціон, який проводила благодійна організація «Приятелі дітей», що опікується сиротинцями. Дехто з друзів переслідує мене вже кілька років, просять, щоб я подарував їм картину. Щороку обіцяю, як тільки-но в мене з'явиться три-чотири вільних доби, обов'язково намалюю. Але все не вистачає часу.»

Про Бджільництво: «Це хобі родом з дитинства: у нас вдома завжди була пасіка, пасічниками були і батько, і дід, і прадід... А ми з братом змалечку допомагали дорослим доглядати за бджолами і слухали їх повчання. Батько любив повторювати: «Бджоли - це унікальне суспільство, в якому і людям є чому повчитися. Вулик живе за строгим порядком, одні бджоли оберігають сім'ю, другі носять мед, треті годують дітей, і всі обов'язки чітко розподілені».

«Сьогодні у мене 80 бджолиних сімей, на пасіці маю як сучасні, так і раритетні вулики з різних куточків України. Свою пасіку розташував на дачі, недалеко від Києва. На літо вивожу своїх бджіл кудись поближче до медоносів. Більшу частину меду передаю в дитячі будинки, або роздаровую друзям. Для мене бджільництво - це спосіб зберегти частинку того світу, в якому жили наші прадіди, адже він вже ніколи не повториться.»

Про Спорт: «Вперше на гірські лижі я став у Карпатах кілька років тому. Початковий інструктаж мені дали друзі, а далі все залежало від власного бажання і терпіння. Сьогодні гірські лижі - мій улюблений вид спорту. Тренуюся завжди сам, без інструктора. Поступово ускладнюю маршрути. У своєму послужному списку вже маю так звані «чорні траси». Так що сьогодні вважаю себе гарним лижником. Не можу похвалитись широкою географією гірських вершин, які покорив - катаюсь переважно в Україні, дуже люблю Карпати. Напередодні дня народження я сам собі зробив подарунок - на день вибрався з друзями в Карпати і годин з шість катався! Мої старші діти також катаються. А донька Ліна освоїла сноуборд і активно агітує мене. Думаю, це буде моя наступна «висота».

«Також люблю дайвінг, хоча мій досвід підводного плавання невеликий. Цей спорт дійсно захоплює. Одного разу на мисі Сарич ми разом з дружиною спускались на глибину 20 метрів у підводні печери. А пізніше мали щасливу нагоду насолоджуватись різноманіттям підводного світу Червоного моря.»

«Давня студентська любов - волейбол. На жаль, сьогодні вибираюся разом з друзями на майданчик не частіше разу на місяць. Але це неправильно. Коли пауза між тренуваннями затягується, відчуваю, що обділяю себе. Насамперед - емоційно.»

Про Колекціонування: «Протягом багатьох років я збираю колекцію предметів українського народного побуту, народного одягу, а також предметів трипільської культури. Завжди мріяв, щоби цей скарб став частиною музейної експозиції. Одна з найяскравіших моїх знахідок - можливо, єдиний в Україні дерев'яний велосипед, зроблений у маленькому селі невідомим самородком понад сто років тому.»

«Для мене українські мотиви в мистецтві, одязі, в дизайні - завжди сучасні. Досі в бабусиних скринях зберігається чимало унікальних, безцінних речей, які викликають захоплення сучасників. Завдання нашого покоління - зберегти це. Повна історія українського побуту чи костюму від старовини до сьогодення ще чекає свого автора.»

«Частина моєї приватної колекції предметів народного побуту та костюму була представлена на виставці «Коло. Україна в моді» у березні 2003 року. Мрію про музей української моди, який прийме до себе мою колекцію.»

«Я підтримую також ідею створення музею трипільської культури і готовий передати свою колекцію предметів трипільського періоду до експозиції майбутнього музею.»

Про Гори: «У дитинстві я так мріяв побачити гори, що це бажання частково визначило вибір мною ВНЗ. Я вирішив вступати до Тернопільського фінансово-економічного інституту, прагнучи присвятити студентські роки не лише навчанню, а й мандрівкам. В інституті я одразу ж записався у три гуртки: спелеології, альпінізму і туризму. Тоді ж я чотири роки пропрацював інструктором гірського туризму. У студентські роки і зародилася традиція разом з друзями раз на рік ходити в гори. А з 1990 року, коли у липні Верховна Рада прийняла декларацію про державний суверенітет, ми приурочуємо наше сходження на Говерлу цій даті.»

Про Уподобання: «Якщо говорити про кольорову гаму, то мені подобається шляхетний малиновий колір (маю у гардеробі улюблений червоний светр). Доречною буде й льняна сорочка, вишита білим по білому. Звичайно, жінки більш вимогливо ставляться до новорічного вбрання. Дівчата збираються бути принцесами, а Катя хоче здивувати нас новою сукнею, пошитою зі старовинних рушників.»

«Головна моя вимога до святкового одягу - щоб він був зручний і красивий. У новорічну ніч хочеться відчуття затишку, тому я віддаю перевагу неофіційному стилю або стилю кантрі - отже, не буде жодних краваток і строгих костюмів.»

Про Відпочинок: «Для мене новорічні свята - це в першу чергу можливість побути із найріднішими людьми, бодай на кілька днів забути про політику.»

Віктор Андрійович Ющенко має такі нагороди:

1) Орден «За заслуги ІІІ ступеня».

2) Заслужений економіст України (1997 рік).

3) Лауреат Державної премії України (1999 рік).

4) Орден короля Томіслава зі стрічкою та Великою Даніцею (2007 рік, Хорватія).

5) Орден Білої Рози (2006 рік, Фінляндія).

6) Орден Білого Орла (2005 рік, Польща).

7) Орден Вітаутаса Великого (2006 рік, Литва).

8) Орден Трьох Зірок (2006 рік, Латвія).

9) Великий хрест з ланцюгом орден Заслуг (2008 рік, Угорщина).

10) Орден Гейдара Алієва (2008 рік, Азербайджан).

11) Орден Серафімів (2008 рік, Швеція).

12) Орден Української Православної Церкви преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських І ступеня.

13) Орден Лицарів Гроба Господня (2007 рік, Ієрусалім).

Декларація про доходи Віктора Ющенка за 2008 рік.

Центральна виборча комісія оприлюднила декларацію про доходи кандидата на пост президента України, діючого голови держави Віктора Ющенка. Ющенко за 2008 рік заробив 1млн. 41 тис. 60 грн. Його дохід складався із заробітної плати (492 тис. 20 грн), а також дивідендів, процентів і роялті (549 тис. 40 грн).

У власності Ющенка знаходиться земельна ділянка (131 тис. 385 кв. м), житловий будинок (656,7 кв. м), квартира (371, 9 кв. м), автомобіль ЗАЗ-965 та мотоцикл Harley-Davidson. На рахунках у банках він має 3 млн. 14 тис. 181 грн.

Сім'я Віктора Андрійовича у минулому році отримала 549 тис. 320 грн. доходу. З цієї суми 93 тис. 355 грн. - дохід від дивідендів, процентів та роялті і 455 тис. 965 грн. - дохід від підприємництва. Також сім'я має земельну ділянку (1633, 5 кв. м), квартиру (300 кв. м) та рахунки в іноземних банках на суму 2 млн. 420 тис. 495 грн.

Разом з тим, в 2004 році, коли Ющенко вперше приймав участь у президентських виборах, згідно декларації за 2003 рік, він отримав доходи на суму 34 тис. 790,25 грн. З них 29 тис. 350,46 - зарплата, 1727,79 грн. - дивіденди, проценти та роялті та 3712 грн. - матеріальна допомога. Крім того, тоді він мав земельну ділянку (54 596 кв. м) та житловий будинок (370 кв. м). В банках на той час Ющенко мав 61917,57 грн.

Члени його сім'ї у 2003 році мали дохід в розмірі 480 тис. 756, 85 грн., який був отриманий за рахунок дивідендів, відсотків і роялті (115 тис. 545 грн), доходу від підприємництва (363 тис. 955 грн.) та від відчуження цінних паперів (1256,85 грн). У власності сім'ї була земельна ділянка (6070,29 кв. м) та квартира (399,4 кв. м). Сім'я Віктора Ющенка мала на рахунках у іноземних банках 2 млн. 650 тис. грн.. Автомобілів ні Ющенко, ні його сім'я у 2003 році не мали.

Якщо порівняти декларацію Ющенко за 2004 і 2009 роки, то за п'ять років він збільшив розмір своєї земельної ділянки на 76 тис. 789 кв. м.(7,7 га), придбав автомобіль та мотоцикл.

РОЗДІЛ 2. ОТРУЄННЯ ВІКТОРА ЮЩЕНКА

Отруєння Віктора Ющенка-- один із нерозкритих злочинів новітньої історії України, що стався під час президентських виборів 2004 року. Віктора Ющенка було отруєно хімічними речовинами, які зазвичай не входять до продуктів харчування езультати аналізу крові свідчать про те, що Віктор Ющенко був отруєний діоксинами (тетрахлордібензапародіоксином). Вміст діоксинів у крові Віктора Ющенка перевищував допустиму концентрацію у тисячі разів.

2.1 Хронологія отруєння

Увечері 5 вересня 2004 р. В. Ющенко був запрошений на спеціальну нараду на дачу тодішнього заступника голови СБУ Володимира Сацюка, що розташована на Осокорках. На цій вечері також був присутній голова СБУ Ігор Смешко та народний депутат Давид Жванія. На думку самого В. Ющенка, отруєння сталося саме на цій вечері.

Вранці 6 вересня почав скаржитися на нудоту, страшні головні і шлункові болі. Через кілька годин від болю Ющенко вже не міг встати з ліжка. Через хворобу В. Ющенко скасовує передвиборчі поїздки.

В ніч з на 10 вересня 2004 року В. Ющенко був доставлений в австрійську клініку «Рудольфінерхаус», де йому було встановлено діагноз «гострий панкреатит» з ускладненнями, викликаними отруєнням токсинами. На думку професора-хірурга Микола Корпана, якщо б В. Ющенка не доставили до клініки ще протягом 24-72 годин, ризик смерті сягав би 80 %".

11 вересня 2004 керівник австрійської клініки «Рудольфінерхаус» Міхаель Цімпфер повідомив, що В. Ющенко був отруєний діоксинами.

Відповідно до висновку лікарів австрійської клініки, погіршення здоров'я В. Ющенка 6 вересня було викликано «важкою вірусною інфекцією і хімічними речовинами, що звичайно не містяться у продуктах харчування».

Консиліум із одинадцяти провідних австрійських лікарів поставив діагноз «гострий панкреатит з інтерстиціальними набряковими змінами» і на цьому тлі ще кілька суміжних діагнозів. За наполяганням медиків біля палати Віктора Ющенка було виставлено цілодобову охорону.

2.2. Коментарі політиків та посадовців з цього питання

Отруєння В. Ющенка мало широкий резонанс в українському суспільстві. На думку деяких фахівців, отруєння стало одним із факторів перемоги В. Ющенка а також змінило психологію й світогляд самого Віктора Андрійовича. Проте коментарі українських політиків були неоднозначними. Прихильники В. Ющенка розцінюють отруєння, як замах на життя кандидата у Президенти:

Керівник виборчої кампанії кандидата в Президенти Олександр Зінченко -- «Ідеться не про звичайне отруєння і навіть не про сильне отруєння. Мова йде про процеси, які загрожували життю Віктора Ющенка».

Начальник прес-служби Генеральної прокуратури Сергій Руденко -- «Йде мова про замах на життя кандидата в Президенти і чи є для того підстави. Якщо такі підстави нами буде встановлено, то, звісно, нами буде порушено кримінальну справу, бо замах на вбивство це є кримінальний злочин. Але для того щоб прийняти рішення, одних тільки заяв для нас замало. Ми повинні бачити всі документи, які свідчать про те, як мінімум, що це не є типове харчове отруєння».

Сам Віктор Ющенко21 вересня в своєму зверненні з парламентської трибуни до народних депутатів зокрема сказав: «Те, що зі мною сталося -- не проблеми їжі. Це проблеми політичного режиму в цій країні»

В той же час представники офіційної влади, яку прихильники Ющенка підозрювали в організації отруєння, а також ряду політичних сил обмежилися лише цинічними зауваженнями:

Василь Базів (заступник глави адміністрації президента, Медведчука) «Хай Зінченко першим пробує їжу, а потім Ющенко… Так робили правителі у середні віки»

Сергій Тигіпко: «Я не вірю у те, що хтось чинив замах на життя В. Ющенка».

Олександр Мороз «Раджу Ющенку й іншим вживати надійні, перевірені продукти, щоб не згадувати потім про отруєння через два тижні… Я їм картоплю і сало, і ніяк воно життю не загрожує».

За інформацією із оточення Ющенка, єдиною людиною з боку влади, яка подзвонила і підтримала лідера «Нашої України», був Володимир Литвин.

2.3 Розслідування

На сьогоднішній день справа отруєння Ющенка є нерозлідуваною.

20 вересня 2004 у Верховній Раді створено слідчу комісію зі з`ясування обставин отруєння кандидата в Президенти Віктора Ющенка. Головою комісії став Володимир Сивкович.

21 вересня Генеральна прокуратура України, по заяві Олександра Зінченко, порушила кримінальну справу за статтею 112 Кримінального кодексу (замах на життя державного або громадського діяча) для «повного й об'єктивного розслідування» обставин отруєння кандидата в президенти. Потім кримінальна справа була передана для розслідування в СБУ, після чого знов була повернута в Генпрокуратуру.

25 жовтня прокуратура обнародувала висновки комісії українських експертів, які констатували, що погіршення стану здоров'я Ющенка було обумовлене «активізацією латентної вірусної герпетичної інфекції», і кримінальна справа була припинена.

11 грудня 2004 ГПУ скасувала свою постанову про закриття справи у зв'язку з отруєнням Віктора Ющенка.

Подальші розслідування можна прослідкувати з наступних цитат:

«Немає ніяких підтверджень факту умисного отруєння Ющенко В. А. і застосування проти нього біологічної зброї» Голова слідчої комісії Верховної Ради по розслідуванню обставин отруєння Ющенком Володимир Сівкович, 19 листопада 2004 року

Страницы: 1, 2


© 2010 BANKS OF РЕФЕРАТ