Робота виконана на кафедрі політології філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Науковий керівник: кандидат політичних наук, доцент Шурко Оксана Богданівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри політології.

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор Бурдяк Віра Іванівна, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, професор кафедри політології та державного управління кандидат політичних наук, доцент Климончук Василь Йосипович, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, доцент кафедри політології.

Захист відбудеться 13 березня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.35.051.17 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79001, м. Львів, вул. Університетська 1, ауд.301.

Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розіслано 7 лютого 2008 р.

В. о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради

доктор філософських наук, доцент Н.П. Гапон

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Суспільство упродовж своєї історії винайшло лише три основних способи впливу на людину, а саме примус, маніпуляцію та співробітництво. У контексті дослідження сфери політики та можливостей застосування різноманітних технологій впливу вказані способи застосовуються в суспільно-політичній практиці. Проте у всіх суспільствах, навіть у найдемократичніших, не відмовляються від маніпулювання тією чи іншою мірою свідомістю населення. Маніпуляції стали звичним явищем у повсякденному житті, економічній конкуренції та політичній боротьбі.

У нашій країні із відновленням незалежності відбулися значні зміни в напрямі формування нового демократичного суспільства, де головним способом приходу до влади різноманітних суспільних сил та конкретних осіб стали всезагальні, прямі, рівні та таємні вибори. У сучасних механізмах та технологіях виборів наявні як позитивні, так і негативні сторони представницької системи врядування, процесу делегування. В ідеалі вибори призначені для відбору найкращих, однак практика досить часто далека від цього ідеалу. Загалом вибори, як і сама демократія, є суперництвом, що має свій визначений результат, тому найчастіше перемагають не найкращі, а агресивніші, ті, які краще вміють переконати чи ввести в оману виборців.

Саме виборчу систему вчені розглядають як найпридатнішу до маніпуляцій характеристику політичної системи. Виборчий процес є особливо показовим для досліджень політичного маніпулювання, оскільки в цей період мобілізуються всі маніпулятивні ресурси з метою спонукати населення до активної підтримки певних сил. Механізми політичного маніпулювання постійно діють та удосконалюються, щоб у потрібний момент бути задіяними на повну силу та привести до бажаного результату. Водночас маніпулювання не обмежується лише виборчою практикою. Воно є успішним лише за умови тотальності, тобто всеохопності, безперервності та безальтернативності, відсутності масштабних та протилежних за напрямами маніпулятивних акцій.

Процес маніпулювання зазвичай має негативні наслідки. Вчені, зокрема, зазначають, що деструктивні маніпуляції людиною, суспільною думкою та масовою свідомістю, поряд із національними конфліктами, екологічними катастрофами та демографічними проблемами, перетворяться в глобальну світову проблему початку третього тисячоліття. Тому актуальною постає проблема створення дієвої системи соціально-психологічного захисту в масштабах українського суспільства, оскільки традиційні механізми захисту громадян зруйновані або ж не відповідають розвиткові сучасних маніпулятивних технологій, а нові механізми захисту ще тільки формуються. Значення має й те, що окремі громадяни не володіють основними способами обмеження маніпулятивного впливу.

На сьогоднішній день у політичній науці маніпулювання досліджують у двох основних напрямках. По-перше, стосовно порушення прав людини, коли маніпулювання розглядають як поводження з людиною не як з суб'єктом політичного буття, а як з об'єктом, що входить у суперечку з основними нормами захисту прав людини. По-друге, маніпулятивну поведінку в спілкуванні розглядають як одну з причин порушення взаєморозуміння між людьми. Саме в цьому і полягає актуальність дослідження обмеження політичного маніпулювання, коли ставиться завдання усунення негативного маніпулятивного впливу у конкретних сферах політичного буття. Під останніми розуміємо передусім виборчий процес та можливість застосовувати у ньому різноманітні маніпулятивні технології, які дають змогу керувати свідомістю електорату. Актуальність дослідження зумовлена також необхідністю виявити набір маніпулятивних технологій, які застосовуються у виборчому процесі, та зменшення ефективності їх впливу на свідомість громадян через формування в суспільстві дієвої системи обмежень маніпулювання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з планами наукових досліджень кафедри політології філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка „Етнополітичні процеси в Україні”, номер державної реєстрації № 0103U005961.

Мета дослідження - з'ясувати основні обмежуючі чинники, які б перешкодили використанню маніпулятивних впливів, та визначити на цій основі систему нормативних обмежень маніпулювання електоратом у виборчому процесі (на прикладі останніх виборчих кампаній в Україні).

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

уточнити розуміння суті політичного маніпулювання через визначення основних ознак маніпулятивного впливу, дослідження суб'єкта і об'єкта маніпулювання та особливостей їх взаємодій та взаємовпливів;

на основі аналізу психологічних аспектів маніпулювання дослідити вплив та ефективність емоційної домінанти у виборчому процесі; розглянути основні засоби та технології маніпулювання у виборчому процесі, а також проаналізувати маніпулювання через такі явища, як стереотипи та міфи;

на основі аналізу різних методологічних підходів визначити систему обмежень маніпулювання електоратом у виборчому процесі;

проаналізувати існуючі нормативно-правові акти щодо виявлення нормативно-правових обмежень маніпулювання, визначити їх місце у системі правових норм та їх відповідність сучасній виборчій практиці;

дослідити значення громадянської культури як основного чинника в системі обмежень маніпулювання свідомістю

розкрити роль політичного досвіду та громадянської компетентності в процесі формування захисних від маніпулювання механізмів;

виявити основні небезпеки маніпулювання для окремої особистості та першочергові способи захисту, які вона може використовувати і які б стали основною межею для маніпуляторів у виборчому процесі.

Об'єкт дослідження - процес політичного маніпулювання, його суть, структура та основні прояви у політичній практиці.

Предмет дослідження - система нормативних меж маніпулювання електоратом у виборчому процесі, особливості формування та забезпечення інформаційно-психологічної безпеки людини, суспільства та держави.

Основними методологічними підходами та принципами дослідження стали вимоги загальнонаукових та філософських принципів пізнання, ефективних при аналізі політичної сфери - системності, історизму, міждисциплінарного підходу як методів комплексного аналізу політичних процесів. Важливе значення в дисертації надано таким методологічним підходам, як нормативний, структурний, інституційний та процесуальний.

У роботі використано і спеціальні наукові методи. Різноплановість об'єкта дослідження вимагала використання методу системного аналізу, оскільки розглянуто нормативне обмеження маніпулювання, забезпечення інформаційно-психологічної безпеки як складну систему, що включає в себе правові, моральні та політичні норми. Використано також методи компаративістики, екстраполяції, моделювання та прогнозування, які дають змогу співставити та передбачити можливі наслідки використання маніпулятивних технологій, функціонування системи обмежень такого роду впливів, простежити подальший розвиток демократичного процесу в Україні. Застосування вказаних методів дало змогу реалізувати принципи об'єктивності, логічної несуперечності та повноти.

Наукова новизна роботи визначається вибором предмета дослідження та проблематикою, яка досі не мала цілісного розгляду у політичних науках, побудовою авторської концептуальної схеми нормативних меж маніпулювання у виборчому процесі. Вперше здійснено системні дослідження проблематики захисту громадян від негативних психологічних впливів та побудовано систему обмежень маніпулювання електоратом, розглянуто можливості її втілення у сучасній українській виборчій практиці.

Наукова новизна дисертації визначається такими результатами дослідження:

визначено центральне значення проблеми захисту громадян від маніпулювання у виборчому процесі як для теорії, так і для практики політичної науки;

на основі узагальнення теоретичних розробок політичного маніпулювання обґрунтовано та конкретизовано його суть як прихованого впливу на здійснення політичного вибору;

уперше визначено систему нормативних обмежень маніпулювання електоратом у виборчому процесі, яка включає моральні, правові та політичні аспекти нормування суспільних взаємодій; до цієї системи відносимо: нормативно-правові межі маніпулювання, які передбачають законодавчо закріплену відповідальність за використання маніпулятивних технологій у політичних процесах; особистісно-психологічні межі маніпулювання, до яких відносимо методи захисту, якими повинен володіти кожен громадянин для розпізнавання маніпулювання та успішного захисту від нього; соціально-політичні обмеження та способи захисту, які зумовлені громадянською культурою та способами взаємозв'язку людей у політичній сфері;

на основі аналізу зарубіжного та українського законодавства доведено необхідність створення нормативно-правових актів, які б регулювали проблеми психологічного захисту особи, суспільства та держави, виокремлювали проблему забезпечення інформаційно-психологічної безпеки в особливий аспект нормативно-правового регулювання;

обґрунтовано значення громадянської та політичної культури як основного чинника у системі обмеження маніпулювання у виборчому процесі;

визначено домінуючу роль громадянської компетентності та інститутів її формування у процесі забезпечення можливості свідомого політичного вибору. Стверджується, що політична компетентність є мінімально необхідним рівнем знань, який гарантує політичну грамотність та обмежує ефективність маніпулятивного впливу;

встановлено основні напрями підвищення індивідуальної невразливості до маніпулятивних технологій через культивування свідомого відношення громадян до своєї ролі у політичному процесі, через уникнення надмірної емоційності при прийнятті політичних рішень та формування своїх політичних орієнтацій на основі суми відповідних знань, отриманих у процесі свідомого переконання та вільного спілкування.

Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що вона поглиблює рівень знань про маніпулятивні технології та можливості їх обмеження у сучасному виборчому процесі. Висновки та положення дисертації можуть бути використані в підготовці наукових праць, навчальних посібників та спецкурсів з політичних наук та у навчальному процесі на філософських, соціологічних та юридичних факультетах вузів при читанні курсів з політології та політичної психології.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що матеріали сприятимуть кращому розумінню й вирішенню практичних політичних проблем українського суспільства, пов'язаних з використанням та обмеженням маніпулятивних впливів у виборчому процесі. Рекомендації мають прикладне значення й можуть бути застосовані у виборчий період як основні чинники захисту як окремої особистості, так і суспільства та держави від маніпулювання, а також зменшення ефективності останнього.

Матеріали дисертації можуть бути використані як методологічне підґрунтя для подальших досліджень проблеми політичного маніпулювання та його обмеження, а також у сфері наукового консультування.

Особистий внесок здобувача полягає в самостійному опрацюванні й узагальненні теоретичного матеріалу за темою дисертації, виробленні концептуальної схеми дослідження, побудові системи нормативного обмеження маніпулювання електоратом у виборчому процесі.

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї та результати дисертаційного дослідження апробовано у формі доповідей на наукових конференціях: „Україна після президентських виборів: становлення демократії та розвиток громадянського суспільства” / Всеукр. науково-практична конференція. - Львів, 24 вересня 2005 р.; „Проблеми та перспективи викладання політології у вищій школі” / Всеукр. науково-практична конференція. - Львів, 15-16 травня 2006 р.; „Політична наука в Україні: стан і перспективи” /Науково-практична конференція. - Львів, 10-11 травня 2007 р.; „Політичний процес у сучасній Україні: регіональний вимір” /Міжрегіональна конференція. - Львів, 26 травня 2007 р.; на щорічних звітно-наукових конференціях викладачів та аспірантів кафедри політології Львівського національного університету імені Івана Франка. Результати дослідження обговорено на засіданнях кафедри політології Львівського національного університету імені Івана Франка.

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 5 статей у наукових фахових виданнях, визначених переліками ВАК України.

Структура роботи обумовлена метою, завданнями, об'єктом і предметом дослідження та обраною методологією. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 184 сторінки, список використаних джерел налічує 243 позиції.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У „Вступі” обґрунтовано актуальність, розкрито ступінь наукової новизни дослідження проблеми, сформульовано об'єкт і предмет дослідження, наукову мету та завдання, подано методологічну основу дисертації, її теоретичне і практичне значення, наведено дані про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі „Теоретико-методологічні аспекти дослідження політичного маніпулювання” розглянуто основні методологічні підходи до розуміння понять „вплив”, „маніпулювання”, „політичне маніпулювання”, проаналізовано наукові джерела з проблеми та основні чинники, які обумовили звернення вчених до проблем обмеження маніпулювання у виборчому процесі.

У підрозділі 1.1 „Стан дослідження проблеми, аналіз джерельної бази” проаналізовано стан опрацювання теми дослідження в українській та зарубіжній науковій літературі, виділено ключові аспекти проблематики політичного маніпулювання та його обмеження, що знайшли відображення у залучених до дисертації роботах Г. Лебона, Р. Чалдіні, С. Московічі, Г. Шіллера, Р. Даля, Є. Доценко, С. Кара-Мурзи, Р. Гудіна, Є. Берна, Б. Бессонова, Є. Аронсона, Є. Пратканіса, В. Бурлачука, В. Розенбаума, Б. Кормича, Г. Грачова, І. Мельника, Г. Ємельянова, В. Лепського, В. Денисенка, С. Наумкіної, А. Колодій, О. Ліщинської, В. Бурдяк, Н. Ротар, Л. Леонтьєвої тощо.

В ході проведеного джерелознавчого дослідження основних трактувань понять „вплив”, „маніпулювання” та „політичне маніпулювання”, автором стверджується, що соціальний вплив є процесом, що реалізується в ході взаємодії двох і більше рівнопорядкових систем і результатом якого є зміни в структурі, стані хоча б однієї з цих систем. Зосереджено увагу на проблемах впливу у політичній практиці, який трактується як процес несиметричної взаємодії політичних акторів та широких верств, виступаючи однією із основних складових владних відносин.

Доведено існування в політичній практиці раціональних та ірраціональних методів впливу, останні з яких найчастіше мають руйнівне значення. Йдеться про негативні інформаційно-психологічні, маніпулятивні впливи, мета яких полягає у прихованому спонуканні індивідуальних і соціальних суб'єктів до дій на шкоду власним інтересам задля інтересів окремих осіб, груп або ж організацій, що здійснюють ці впливи. На основі джерелознавчого дослідження маніпулювання у виборчому процесі, стверджується, що попри значну кількість наукових розробок у вказаній сфері, комплексного дослідження захисту від маніпулятивних впливів у політичній практиці на сьогодні не існує, що зумовлено, передусім, закритістю інформації про використання таких впливів та багатоманітністю проявів їх застосування.

Досліджено основні напрями теоретико-методологічного розгляду феномену маніпулювання та політичного маніпулювання. На основі аналізу з'ясовано та аргументовано, що маніпуляція являє собою складне та багатогранне явище, яке потребує детального наукового дослідження. Стверджується про існування різноманітних підходів до пояснення цього феномену з акцентами уваги на меті маніпулятивних дій, на засобах, які при цьому застосовуються, на співвідношенні між маніпулятором та маніпульованим. Розуміння маніпуляції в основному зводиться до прихованого впливу, факт якого не повинен бути зауважений об'єктом маніпулювання. Оскільки завданням є уточнення суті політичного маніпулювання, під останнім розуміється процес впливу на здійснення політичного вибору. Такий процес зазвичай має прихований характер та формує у громадян „ілюзію вибору”, коли об'єкт впливу переконаний у власному свідомому управлінні своїми думками, поведінкою. вибором.

Зроблено висновок, що політичне маніпулювання створює видимість демократії, коли народом, що має природне право приймати рішення, управляють умілі маніпулятори, які нав'язують йому необхідні рішення. Відтак відбувається не просто обман чи прямий примус, а приховане управління, яке перетворює громадянина із суб'єкта в об'єкт політики.

У підрозділі 1.2 „Методологічні підстави дослідження обмеження маніпулювання електоратом у виборчому процесі” узагальнено та систематизовано різноманітні теоретико-методологічні підходи до розгляду проблематики протистояння та обмеження маніпулятивного впливу. Особливу увагу зосереджено на з'ясуванні суті понять „психологічний захист” та „інформаційно-психологічна безпека особистості, суспільства та держави”, які в поєднанні із способами обмеження маніпулювання становлять цілісну систему боротьби з маніпулятивними впливами.

Зазначено, що психологічний захист являє собою складну систему соціальних, соціально-психологічних і індивідуально-особистісних механізмів, утворень і форм поведінки, яка повинна забезпечити інформаційно-психологічну безпеку людини в суспільстві, її психологічну захищеність в умовах дії різноманітних інформаційних факторів і в різних інформаційно-комунікаційних ситуаціях. Інформаційно-психологічна безпека трактується як стан захищеності громадян, окремих груп та соціальних верств, масових об'єднань громадян та населення в цілому від негативних інформаційно-психологічних впливів; як стан, при якому суспільство в цілому і кожна особистість сприймають існуючу дійсність як адекватну та надійну.

У підрозділі подано авторське бачення системи нормативних обмежень політичного маніпулювання, яке сформоване на основі синтезу нормативного, системного, постбіхевіорального методологічних підходів. Структуру даної системи становлять такі елементи:

Нормативно-правові межі маніпулювання, які передбачають законодавчо закріплену відповідальність за використання маніпулятивних технологій у політичних процесах. Діапазон маніпулятивних технологій настільки широкий, що сучасне законодавство іще не в стані їх охопити, відтак покладатися на застосування правових норм при обмеженні маніпулятивних впливів не можна. Водночас не слід цілковито нехтувати нормативно-правовим регулюванням використання маніпулятивних технологій, оскільки правові норми здійснюють передусім інформаційний вплив, тобто пропонують індивідові (соціальній групі) варіанти поведінки, що схвалюються державою, попереджають про наслідки того чи іншого вчинку;

Особистісно-психологічні обмеження маніпулювання, тобто методи захисту, які повинен знати та якими повинен володіти кожен громадянин для успішного розпізнавання та захисту від маніпулювання;

Соціально-політичні межі маніпулювання, зумовлені політичною культурою та способами взаємозв'язку людей у політичній сфері.

Обґрунтовується необхідність формування ефективної цілісної системи нормативного обмеження маніпулювання у виборчому процесі, однак наголошується, що реальність втілення такої ідеї потребує чималого часового проміжку. Кожен з цих елементів має достатньо ефективні механізми для боротьби з маніпулюванням та створення дієвої системи інформаційно-психологічної безпеки особистості, суспільства та держави. Водночас окремі їх зусилля є недостатніми, порівняно з ефективністю системи, яку вони утворюють разом.

У другому розділі „Процес політичного маніпулювання та його особливості” подано наукове осмислення процесу маніпулятивного впливу та його структури. Всебічно висвітлено прийоми та засоби маніпулювання свідомістю електорату у виборчому процесі.

Підрозділ 2.1 „Суть і структура процесу політичного маніпулювання” присвячено розгляду основних елементів процесу маніпулювання. До останніх віднесено суб'єкт та об'єкт маніпулювання, інформацію, дії об'єкта, які є вигідні та викликані впливом отриманої інформації. Акцентується увага на дослідженні, як саме інформація потрапляє до об'єкта впливу та на які підструктури його свідомості справляється вплив задля вчинення вигідних маніпуляторові дій чи забезпечення бездіяльності.

Розглядаються особливості взаємодії суб'єкта та об'єкта маніпулятивного впливу. Доведено переваги суб'єкта у процесі маніпулювання, до яких відносять прихований характер процесу маніпулювання, статусні та позиційні переваги маніпулятора, його знання про об'єкт впливу. Зазначено, що при розгляді процесу маніпулятивного впливу необхідно обов'язково брати до уваги характеристики об'єкта маніпулювання, під яким розуміють як окрему людину, так і певну спільноту людей, які потенційно є засобами реалізації інтересів суб'єкта маніпулювання (насамперед, це виборці). Обґрунтовано, що маніпулювання може бути звернене не лише на цілісну особистість, а й на окремі її сторони: установки, стереотипи, цінності, окремі форми поведінки, потреби, інтереси, уподобання тощо.

Провідною є думка про складність у ряді ситуацій відрізнити маніпуляцію від сили та переконання. Коли суб'єкт відкрито перешкоджає визначеним діям об'єкта, йдеться про застосування сили, коли ж це здійснюється приховано від об'єкта - про маніпуляцію. У дискусіях, де інтенції суб'єкта очевидні, маємо справу з переконанням, однак і в ході переконання можуть використовуватись елементи маніпулювання, що дуже утруднює процес проведення грані між цими поняттями. Обґрунтовується необхідність використання саме переконання у сучасному виборчому процесі як однієї з основних перешкод поширенню негативних інформаційно-психологічних впливів, якими є маніпуляції, оскільки переконання передбачає усвідомлюваний характер впливу, використання аргументів, фактів, дотримання логіки доведення і обґрунтування, свідоме, уважно-критичне ставлення реципієнта впливу до змісту інформації та до способів її подання.

Підрозділ 2.2 „Прийоми та засоби маніпулятивного впливу у виборчому процесі” присвячено актуальній проблемі використання маніпулятивних технологій у виборчому процесі. Стверджується, що знання прийомів та технологій маніпулятивного впливу, обізнаність із ними значної частини громадян дає змогу сформувати дієву систему захисту від маніпулювання.

Робиться висновок, що маніпулятивні технології є сукупністю методів, прийомів та засобів маніпулятивного впливу, метою якого є спонукання людини до заздалегідь визначеного алгоритму дій чи вирішення певного завдання. При аналізі політичного маніпулювання в науковій літературі виділяють два його різновиди: маніпулювання процесами та маніпулювання свідомістю. Зосереджується увага на маніпулюванні свідомістю громадян, тобто на різноманітних психоманіпуляціях, технологіях створення віртуальних реальностей, використанні політичних міфів та стереотипів, символів, чуток. У підрозділі розглянуто технології впливу на підсвідомість (25 кадр, навіювання, мовна сугестія, робота з правою півкулею мозку, межеві стани), сферу почуттів, уяву, увагу, пам'ять.

Саме емоційна домінанта є найдієвішою у процесі маніпулятивного впливу на особистість, адже вплив на больові точки суспільної свідомості через пробудження та підтримання різного роду почуттів, стереотипів та міфів часто не усвідомлюється, має значну тривалість і ефективність та призводить до ситуації, коли громадяни не здатні здійснити свідомий вибір.

У третьому розділі „Система нормативних обмежень маніпулювання електоратом у виборчому процесі” аргументується необхідність розробки проблематики захисту громадян від маніпулятивних технологій, інформаційно-психологічної безпеки особистості, суспільства та держави, аналізуються основні елементи, що складають систему обмежень маніпулювання електоратом у виборчому процесі.

У підрозділі 3.1 „Нормативно-правове регулювання маніпулятивних форм впливу та забезпечення інформаційно-психологічної безпеки” всебічно висвітлено особливості нормативно-правового регулювання використання маніпулятивних технологій у виборчому процесі. Присвячено увагу проблемі правового забезпечення інформаційно-психологічної безпеки особистості, суспільства та держави. Стверджується, що ефективною гарантією запобігання порушенням у ході виборчого процесу є не стільки боротьба з порушеннями і порушниками, скільки створення умов, які б не допускали їх виникнення. У системі нормативного забезпечення інформаційної безпеки поряд із захистом персональних даних, доступу до правової та іншої інформації повинна бути законодавчо врегульована і проблема інформаційно-психологічної безпеки особи та суспільства, яку слід розглядати як окрему складову національної безпеки держави.

У підрозділі розглядаються основні міжнародні виборчі стандарти на наявність у них особливих обмежень щодо застосування маніпуляційних впливів у виборчому процесі. Проаналізовані міжнародні нормативно-правові документи дають змогу вважати, що виборчі міжнародні стандарти є доволі детально прописані щодо питань, що стосуються запобігання дискримінації виборця, встановлення рівних виборчих прав кожному суб'єктові виборчого процесу. Існує, проте, невелика кількість посилань на окремі аспекти виборчих кампаній, різновиди порушень, здійснювані у виборчому процесі, та особливості їх регулювання, що особливо актуально як на міжнародному рівні, так і в межах українського політичного простору.

Складність ситуації із нормативно-правовим обмеженням маніпулювання у виборчому процесі пов'язана насамперед з розпливчастістю та недосконалістю чинного законодавства, із суперечністю та внутрішньою боротьбою в системі законодавчих актів. Обґрунтовано необхідність уточнення ключових понять, що стосуються технологій політичного маніпулювання, особливо політичної агітації та реклами, доведено необхідність закріплення відповідальності за певні види недобросовісної агітаційної діяльності, чітке регламентування порядку створення та поширення політичної реклами, нормативного закріплення гарантій запобігання використання негативних психологічних впливів, які позбавляють громадян права свідомого вибору.

До проблем, що виникають у процесі забезпечення інформаційно-психологічної безпеки, відноситься: недосконалість основ державної політики у цій сфері, розмитість меж регулювання інформаційно-психологічних загроз, відсутність належної уваги до створення необхідних для вирішення цих проблем суспільних інститутів, відсутність чітко розроблених механізмів впливу суспільства на засоби масової інформації з метою захисту суспільної моральності, психологічного здоров'я громадян, суспільного спокою. Має значення і складність в оцінці шкоди, яка завдана психологічному здоров'ю людини через відсутність інститутів та належного інструментарію щодо визначення характеристик психіки людини, динаміки її змін.

Проаналізовано основні напрями та першочергові заходи державної політики щодо забезпечення інформаційно-психологічної безпеки України. До таких заходів відноситься забезпечення конституційних прав і свобод громадян в інформаційній сфері (особливо це стосується виписаного в міжнародному та українському законодавстві права на здійснення свідомого та обґрунтованого вибору), формування відкритого та безпечного інформаційного простору і забезпечення захисту від негативного інформаційно-психологічного впливу. Актуальними є пропозиції дослідників стосовно необхідності ухвалення закону „Про психологічний захист населення” для зменшення негативного впливу на психологічне здоров'я людини, створення служби психологічної гігієни, яка б могла контролювати якість політичної і будь-якої іншої реклами, забезпечувати реалізацію права громадянина на свідомий вибір.

У підрозділі 3.2 „Громадянська культура суспільства як обмежуючий чинник маніпулювання свідомістю електорату” розглядається ефективність маніпулятивних технологій та їх прямий зв'язок із рівнем суспільної свідомості, політичної культури суспільства. Остання трактується як система уявлень індивіда, що стосуються його відношення до самого себе та свого місця у політичній сфері, до існуючого порядку, суспільного ладу, політичної системи загалом.

Не кожна політична культура може стати обмежуючим чинником маніпулювання у політичному процесі, а насамперед громадянська політична культура, культура громадянської участі, яка являє собою відбиток ставлення людей до існуючого ладу як спільних умов існування, із загальними для всіх правилами гри. Для такої культури характерним є не боротьба заради влади та за допомогою будь-яких засобів, а знання та визнання громадянами існуючих норм та законів, готовність їх дотримуватись. Особливо важливим стає і усвідомлення людьми власних прав та здатність ставати на захист при їх порушенні. Громадянська культура є культурою спільного існування, здійснення загальносуспільних справ на принципах справедливості, стабільності та законності. В дисертації громадянська культура розглядається як ідеал, до якого прагне українське суспільство, в основі якого лежать основні демократичні цінності: толерантність, плюралізм, готовність до компромісу, свідомий вибір, законослухняність, патріотизм.

На основі аналізу засадничих ознак політичної культури українського суспільства, які задають вектори її розвитку, доводиться, що існують вагомі передумови до зменшення використання маніпулятивних технологій через зростання рівня законослухняності, відповідальності та толерантності громадян. Обмеження маніпулювання у виборчому процесі можливе не тільки через формування відповідальності, а й через відповідний рівень компетентності виборця як вміння оцінити ситуацію, орієнтуватися у програмах та заявах політичних сил і кандидатів, співставити власні інтереси з пропозиціями та перевагами кандидатів та партій. У процесі підвищення рівня громадянської компетентності важливу роль відіграє також доступність та надійність інформації, що надходить від конкуруючих політичних партій та кандидатів.

Громадянська культура як чинник обмеження маніпулювання у виборчому процесі передбачає оволодіння максимумом політичних знань, умінням оперувати логічними поняттями політичної сфери. Така культура сприяє підвищенню усвідомлення політичного вибору через зменшення рівня політичного неуцтва та емоційності, зростання обережності та уміння розпізнавати маніпулятивну суть тієї чи іншої політичної пропозиції.

У підрозділі 3.3 „Індивідуально-психологічні можливості обмеження політичного маніпулювання” наголошено на необхідності пошуку особистісно-психологічних меж, які може поставити кожен громадянин на шляху використання маніпулятивних технологій. Будучи попередженим та володіючи необхідними знаннями, громадянин може самостійно створити відносно простий механізм захисту, який може виявитись у феномені недовіри до потоків інформації, з якими відбувається цілеспрямований негативний вплив на суспільство, та виробити установку на необхідність використання різноманітних способів аналізу інформації.

У підрозділі наводяться дві стратегії, які може використовувати особистість при захисті від маніпулювання. Перша з них передбачає пасивну протидію маніпулюванню, яка виявляється у сприйнятті людиною правил гри, запропонованих маніпулятором, водночас із поступовим збільшенням дистанції між суб'єктом та об'єктом маніпулювання. В такому разі можливим є уникнення спілкування з маніпулятором, сумнів або ж ігнорування його ідей чи слів. Друга стратегія передбачає активну протидію, заперечення запропонованих правил гри, а також викриття прийомів та технологій маніпулювання. Особистісно-психологічні межі маніпулювання можуть бути сформовані за рахунок відповідного рівня знань про способи маніпулятивного впливу та усвідомлення, що кожен громадянин може бути жертвою маніпуляторів. Відтак слід уникати впливу ефекту „третьої особи”, при якому кожен переконаний, що жертвою маніпулювання може стати хто завгодно, але не він. Усвідомлення власної вразливості сприяє належній підготовці до захисту.

Системний підхід до трактування обмежень маніпулювання у виборчому процесі передбачає існування комплексу дій окремої людини, суспільних груп та організацій щодо підвищення досвіду виявлення маніпулятивних впливів. Такий процес можливий лише за умови доведення до широкого загалу особливостей усіх маніпулятивних прийомів, які були використані у кожній виборчій кампанії. Лише тоді, коли громадяни краще пізнають сутність технологій, які впливають на їхню свідомість, більшою буде вірогідність розуміння їх призначення та меншою буде можливість застосування таких технологій у політичному процесі.

ВИСНОВКИ
У „Висновках” узагальнено результати проведеного дослідження, окреслено перспективні напрями подальших наукових пошуків. Визначаючи мету та завдання дослідження, виокремлено актуальні проблеми у сфері обмеження маніпулювання свідомістю громадян, на значному фактологічному матеріалі сформовано систему нормативних меж маніпулювання електоратом у виборчому процесі.

Право громадян брати участь в управлінні державними справами, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та місцевого самоврядування є фундаментальною засадою демократичного суспільства. Таке право закріплене і для громадян України. Однак декларація такого права не свідчить про існування в нашому суспільстві ситуації, яка дала б змогу його членам свідомо користуватися правами і виконувати свої обов'язки. Це можливо лише тоді, коли громадяни нашої держави матимуть змогу робити свідомий вибір на користь тих політичних сил, які реально, а не на словах, прагнуть демократичних перетворень, блага своєму народові, визнають необхідність чесного змагання за довіру населення. Все це акумулюється в комплексі цінностей, вмінь та знань, які забезпечують громадянам свідому участь і позицію в політичному житті, можливість виокремити власні політичні інтереси і зіставити їх з інтересам інших людей та всього суспільства.

Більшість досліджень, присвячених політичному маніпулюванню, зосереджують свою увагу на технологічних аспектах використання маніпулювання. Розвиток та значне поширення маніпулятивних технологій зумовлюють необхідність наукового обґрунтування обмеження їх використання, особливо під час виборчих кампаній, та формування інформаційно-психологічної безпеки особи та суспільства як однієї з центральних для теорії та практики політичної науки.

2. На основі аналізу різноманітних підходів до трактування маніпулювання встановлено, що останнє являє собою приховане спонукання адресата до переживань відповідних станів, прийняття рішень чи виконання дій, необхідних для досягнення ініціатором такого впливу власних цілей. До основних ознак маніпулювання відносять передусім психологічний та прихований характер впливу, який потребує значної майстерності і знань.

Під політичним маніпулюванням у роботі розглядається процес впливу на здійснення політичного вибору. Такий процес, зазвичай, має прихований характер та формує у громадян так звану ілюзію вибору та уявну реальність, за якої об'єкт впливу переконаний у своєму свідомому управлінні власними думками та поведінкою. Насправді ж відбувається негативний вплив на свідомість людини, формується політичне неуцтво, яке призводить до неможливості людиною сформувати цілісний образ політичної ситуації.

Політичне маніпулювання створює видимість демократії, коли народом, що має природнє право приймати рішення, управляють умілі маніпулятори, нав?язуючи йому необхідні рішення. Йдеться про процес формування нової форми політичного режиму, який можна назвати маніпулятивною демократією, для якої характерне перетворення людини в маріонетку із запрограмованими бажаннями, думками, оцінками, реакціями. Людина не усвідомлює, що нею маніпулюють, продовжуючи вважати себе вільною та самостійною, такою, що робить свідомий вибір. Провідною є думка, що політичне маніпулювання - це не просто обман чи прямий примус, а приховане управління, яке перетворює громадянина із суб?єкта політики в об?єкт, це своєрідне насильство над внутрішнім світом, свідомістю та волею людини.

Серед основних передумов, які визначають значну ефективність маніпулювання, в дисертації виділено насамперед високий професіоналізм в організації маніпулятивних впливів, появу нових форм та засобів прихованого впливу на індивідуальну, групову та масову свідомість, відсутність психологічних механізмів захисту від маніпулятивних впливів у більшої частини населення, відсутність соціальних механізмів контролю і нейтралізації інформаційно-психологічних впливів, відсутність концептуального (науково-методичного) забезпечення у сфері захисту від негативних інформаційно-психологічних впливів.

3. Проаналізовані підходи до проблеми пошуку способів захисту від маніпуляційних впливів підводять до виділення таких груп обмежень, які є основою системи протидії маніпулюванню.

По-перше, це нормативно-правові межі маніпулювання, які передбачають різного роду правову відповідальність за використання маніпулятивних технологій у виборчому процесі. Однак діапазон маніпулятивних технологій настільки широкий, що сучасне законодавство ще не прописане стосовно їх більшості. Отже, покладатися на застосування правових норм за використання маніпулювання у різних сферах не слід, варто шукати та використовувати інші способи захисту.

По-друге, група особистісно-психологічних обмежень маніпулювання, тобто методів захисту, якими повинна володіти кожна людина для розпізнавання маніпулювання та успішного захисту від нього.

По-третє, соціально-політичні обмеження та засоби захисту, зумовлені політичною культурою та способами взаємоз'язку людей у політичній сфері. Визначальна роль надається процесу формування громадянської компетентності та відповідальності як обмежуючих чинників маніпулювання у виборчому процесі.

4. Розглядаючи систему нормативних обмежень маніпулювання, в дисертації обґрунтовується необхідність створення, передусім, системи правового забезпечення інформаційно-психологічної безпеки та захисту від маніпулятивних впливів. Саме тому вкрай важливою постає необхідність розробки нормативно-правових актів, які б узяли на себе повноваження з розв?язання цих проблем. Однак така зацікавленість з боку юристів не спостерігається. У дослідженні стверджується, що поряд із захистом персональних даних, доступу до правової та іншої інформації особливої уваги потребує проблема нормативного забезпечення захисту від негативного інформаційно-психологічного впливу. В міжнародному та українському законодавстві прописане право на достатню поінформованість для здійснення свідомого та обгрунтованого вибору. Такий вибір лежить в основі більшості прав та свобод людини і охоплює різні види людської діяльності.

Під інформаційною-психологічною безпекою в роботі розуміється стан захищеності інтересів особистості, суспільства та держави, який забезпечує неможливість завдання шкоди духовній сфері людини, культурним надбанням суспільства через використання негативного інформаційного впливу. Вважаємо, що задля досягнення такого рівня інформаційно-психологічної безпеки, який би унеможливив використання негативного маніпулятивного впливу на особистість, потрібно докласти значних зусиль як з боку окремої особистості, так і з боку всього суспільства й держави.

У дослідженні доводиться, що нормативне обмеження маніпулювання електоратом не слід зводити лише до законодавчого регулювання. Тільки у комплексі з моральними нормами та відповідними демократичними традиціями законодавче регулювання може досягти свого результату стосовно обмеження використання маніпулювання.

5. Важливим елементом системи обмежень маніпулювання є належний рівень громадянської та правової культури населення. Лише володіючи відповідним рівнем громадянської культури, індивід та суспільство спроможні вповні усвідомити свої політичні потреби та власні інтереси у політиці, а також визначити способи їх реалізації, порівнявши їх із способами, що використовують владні суб'єкти.

Чималого значення у процесі обмеження маніпулювання набувають демократичні цінності. Наша держава у процесі переходу від тоталітаризму до демократії та правових основ існування суспільства повинна зробити головними принципами свого функціонування та розвитку такі демократичні цінності, як всезагальні таємні прямі вибори, представницькі установи, поділ влад і передусім - права та свободи особистості, її особистий свідомий вибір. Останній трактується не як спонтанне рішення індивіда, викликане зазвичай емоціями чи впливом різноманітних технологій, а як типові для людини форми свідомості та поведінки, які визначають найкращий для людини стан суспільної системи та її конкретний зміст.

Автор доводить, що в процесі стабілізації суспільного життя, набуття виборцями електоральних навиків, посилення демократичної складової політичної культури населення та політичних еліт відбувається поступове витіснення маніпулятивних технологій. Зростання політико-правової та громадянської культури передбачає не захоплення патріотизмом, не сліпу віру в національні святині, а оволодіння максимумом політичних знань, умінням оперувати логічними поняттями цієї сфери, не претендуючи на професійні навички політика чи політолога. Тому підвищення усвідомленості вибору є необхідним у нашому суспільстві, воно сприятиме зменшенню зони політичного неуцтва, зростанню обережності та уміння розпізнавати маніпулятивну суть тієї чи іншої політичної пропозиції.

Проте і при розвинутій демократії маніпулювання на виборах не зникає. Аналогія вказаній ситуації простежується у сфері екології: сьогодні забруднення довкілля є неминучим, та це не означає, що не потрібно боротись за збереження природи. Те ж саме відбувається і в політиці. Обєктивно маніпуляційних процесів уникнути неможливо; втім, необхідно боротися за відповідальну політику, що сприятиме поступовому обмеженню маніпулювання, особливо у виборчому процесі.

6. У системі обмеження маніпулювання суттєву роль відіграють політичні знання, під якими розуміємо знання людей про політичну систему, політичні ідеології, інститути, явища і процеси, за допомогою яких забезпечується їх участь у політичному житті. Знання про політику є важливою складовою політичної свідомості та культури індивіда, групи, соціальної спільноти. Саме тому належний рівень обізнаності громадян про політичне життя, діяльність владних структур, політичних лідерів та технології, що ними використовуються для досягнення політичних цілей, вважаємо основним елементом системи обмежень політичного маніпулювання. Йдеться про громадянську компетентність особи, під якою розуміємо мінімально необхідний рівень знань, який гарантує політичну грамотність та обмежує ефективність маніпулятивного впливу. Для реального захисту особистості від негативних інформаційно-психологічних впливів особливе значення набуває можливість прикладного використання політичних знань широкою громадськістю. Вирішальною є і прозорість влади у демократичному суспільстві, яка гарантує можливість отримання максимально повної інформації про розстановку сил у політичному процесі, про офіційні та альтернативні проекти політичних рішень.

7. Узагальнено та систематизовано низку рекомендацій, які дають змогу підвищення індивідуальної невразливості до маніпулятивних технологій через виділення групи особистісно-психологічних обмежень маніпулювання. Кожен громадянин повинен розуміти, що кращим способом захиститись від маніпулювання є усвідомлення і постійне уточнення власних інтересів, цілей та цінностей. Передумовою цього може стати цілеспрямована зміна індивідуальної та суспільної свідомості, яка сприяє формуванню нових культурних механізмів, які долають тотальність маніпулювання.

Приклади останніх виборчих кампаній в нашій державі доводять, що відбувається зміна набору маніпулятивних технологій, що використовуються суб'єктами політики як таких, що втрачають свою ефективність. Зростання рівня політичної активності свідчить про тенденцію набуття нових електоральних навиків, які формують комплекс обмежень маніпулювання та зростання очікувань від новообраної влади. Сучасні дослідження доводять складність українського процесу трансформації, однак у свідомості народу відбуваються зміни, що є важливим засобом контролю громадян за владними структурами. Український народ подає чіткий сигнал своїй еліті, що він не сприймає обману і маніпулятивного впливу, і вимагає від влади усвідомлення нею своєї політичної відповідальності.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ТА ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Кучма Л.О. Дослідження політичного маніпулювання та проблем його обмеження у сучасному політичному процесі // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. ? 2006. ? №17. ? С.109?113.

2. Кучма Л.О. Психологічне підґрунтя політичного маніпулювання // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. ? 2006. ? №18. ? С.125?129.

3. Кучма Л.О. Маніпулятивні впливи у політичному процесі та способи захисту від них // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Серія: Філософські науки ? 2007. ? №10. ? С.257?267.

4. Кучма Л.О. Політична культура як основний обмежуючий чинник маніпулювання у політичному процесі // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія. Соціологія. Філософія. ? 2007. ? Вип.5?6. ? С.49?53.

5. Кучма Л.О. Політична активність крізь призму політичного маніпулювання та політичного відчуження // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. ? 2007. ? №19. ? С.108-113.

АНОТАЦІЯ
Кучма Л.О. Нормативні межі маніпулювання електоратом у виборчому процесі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2007.

Дисертація становить комплексне дослідження проблеми обмеження маніпулювання свідомістю електорату у виборчому процесі. В роботі побудовано цілісну авторську систему нормативних обмежень маніпулювання електоратом у виборчому процесі, яка включає в себе нормативно-правові, особистісно-психологічні та соціально-політичні обмеження використання маніпулятивних технологій у виборчому процесі. Здійснюючи аналіз підходів до розуміння політичного маніпулювання, уточнено його суть як прихованого впливу на здійснення політичного вибору. Досліджено значення громадянської культури та громадянської компетентності як чинників обмеження маніпулювання у політичному процесі.

У роботі осмислено проблему забезпечення інформаційно-психологічної безпеки особистості, суспільства та держави як окремої складової національної безпеки держави.

Визначено основні напрями зростання рівня невразливості до маніпулятивних технологій через культивування свідомого відношення громадян до своєї ролі в політичному процесі та відповідальності за здійснений вибір, уникнення надмірної емоційності при прийнятті рішень, зростання досвіду виявлення використання маніпулятивних технологій у виборчому процесі.

Ключові слова: маніпулювання, політичне маніпулювання, нормативні межі маніпулювання електоратом, захист від маніпулювання, інформаційно-психологічна безпека, громадянська культура, громадянська компетентність.

АННОТАЦИЯ

Кучма Л.О. Нормативные границы манипулирования электоратом в избирательном процессе. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2007

Диссертация представляет комплексное исследование проблемы ограничения манипулирования сознанием электората в избирательном процессе. В работе построена целостная авторская система нормативных ограничений манипулирования электоратом в избирательном процессе, включающая нормативно-правовые, личностно-психологические и социально-политические ограничения использования манипуляционных технологий в избирательном процессе.

Под нормативно-правовыми ограничениями манипулирования понимается система нормативно-правовой ответственности, которая наступает за использование манипуляционных технологий в политическом и, в частности, в избирательном процессах. В работе подчеркнуто тезис об отсутствии надлежащего внимания к проблеме определения ответственности за подобного рода нарушения, и обосновано невозможность полностью полагаться на нормативно-правовое регулирование при ограничении использования манипулирования.

Под личностно-психологическими ограничениями манипулирования понимается система методов защиты, которые должен применять каждый гражданин при защите от отрицательных информационных влияний. Важная роль отводится обретению опыта распознавания манипуляционных технологий, используемых в избирательном процессе.

Система социально-политических ограничений манипулирования включает в себя элементы политической культуры. Формирование данных ограничений манипулирования возможно лишь при соответствующем уровне гражданской культуры, который предусматривает наличие комплекса знаний, убеждений, форм политической активности, обусловленных сознательным и заинтересованным отношением к политической действительности, желанием иметь реальное влияние на развитие политической ситуации в государстве и умением брать на себя ответственность за собственные поступки или бездеятельность.

Анализируя подходы к пониманию политического манипулирования, уточнена его сущность как скрытого влияния на политический выбор. Исследовано значение гражданской культуры и гражданской компетентности как факторов ограничения манипулирования в политическом процессе.

В работе осмыслена проблема обеспечения информационно-психологической безопасности личности, общества и государства как отдельной составляющей национальной безопасности государства. Под информационно-психологической безопасностью понимается состояние защищенности интересов личности, общества и государства, при котором обеспечивается невозможность причинения ущерба духовной сфере человека, культурным достояниям общества вследствие использования отрицательного информационно-психологического влияния.

Определены основные направления роста уровня неуязвимости к манипуляционным технологиям посредством культивирования сознательного отношения граждан к своей роли в политическом процессе и ответственности за осуществленный выбор, вследствие избегания чрезмерной эмоциональности при принятии решений, роста опыта выявления использования манипуляционных технологий в избирательном процессе.

Ключевые слова: манипулирование, политическое манипулирование, нормативные границы манипулирования электоратом, защита от манипулирования, информационно-психологическая безопасность, гражданская культура, гражданская компетентность.

SUMMARY
Kuchma L. O. Normative Scopes of Manipulation by an Electorate in an Electoral Process. Manuscript.

Thesis for the degree of candidate in the political science (speciality 23.00.02 - political institutes and processes). - Ivan Franko National University of Lviv, 2007.

Thesis makes complex research of problem of limitation of manipulation by consciousness of electorate in an electoral process. The integral author system of normative limitations of manipulation by an electorate includes at itself normatively-legal, personality-psychological and socio-political limitations of the use of manipulative technologies in an electoral process. Accomplishing out the analysis of approaches to understanding of political manipulation its essence is specified as the hidden influence on realization of political choice. It is investigated importance of civil culture and civil competence as factors of limitation of manipulation in a political process.

The dissertation research is devoted to the problem of providing of informatively-psychological safety of individual, society and state as separate constituent of national safety of the state. It is defined the main directions of growth of level of invulnerability to manipulative technologies because of cultivation of conscious relation of citizens to the role in a political process and responsibility for the realizable choice, avoidance of surplus emotionality at the decision-making, growth of experience of exposure of the use of manipulative technologies in an electoral process.

The key words: manipulation, political manipulation, normative scopes of manipulation by an electorate, defense from manipulation, informatively-psychological safety, civil culture, civil competence.