Курсовая: Бізнес-план підприємства

Таблиця 2.3. Список допоміжних

робітників

2.3.Функціональні обов’язки працівників

До обов’язків генерального директора входять: контроль фінансово-

господарської діяльності, упорядкування штатного розкладу і добір кадрів;

контроль за веденням бухобліку і усіх форм звітності; підготовка і проведення

зборів, нарад, семінарів учасників і других заходів. Генеральний директор без

доручення здійснює дії від імені товариства, представляючи його інтереси

перед усіма органами й організаціями. Як менеджер по маркетингу він визначає

залежність виробництва від сформованої кон'юнктури ринку, вивчає потреби

ринку і пропонує, відповідно до отриманих результатів, внести корективи у

виробничу програму, асортимент товарів. У його функції входить забезпечення

рекламної кампанії, створення іміджу фірми. Генеральний директор звітує

перед зборами товариства не менше 2-х разів у рік. Крім того, керівник

зобов'язаний забезпечити: виконання умов колективного договору.

Замісник директора забезпечує організацію виробництва, дотримання технології

координує дії трудового колективу, відповідає за якість що випускається

продукції за виконання добових, квартальних і річних норм випуску продукції.

Інженер з охорони праці та безпеки житєдіяльності відповідає за

працездатність устаткування, його своєчасне технічне обслуговування, ремонт

сторонніми організаціями, а також за своєчасне ознайомлення працівників з

правилами безпеки при роботі на дільницях.

Бухгалтер-економіст забезпечує повне урахування грошових засобів, що

надходять, товарно-матеріальних цінностей і основних цінностей, а також

своєчасний відбиток у бухобліку операцій, пов'язаних із їхнім рухом

відповідно до встановлених правил. Відповідає за достовірне урахування витрат

обігу і виробництва, достовірний розрахунок показників ефективності

виробничої діяльності. Відповідає за своєчасні перерахування засобів у

держбюджет грошей на погашення позички банкам, відрахування у усілякі фонди і

резерви. . Підпорядковується директору підприємства.

Обов'язки працівників основного виробництва полягають у виконанні закріплених

за ними операцій технологічного процесу з дотриманням техніки безпеки і

технології.

Допоміжні робітники виконують функції забезпечення виробництва в обсязі,

покладеному на них замісником директора.

До допоміжних робітників відносять:

- сторож охороняє територію підприємства у нічний час;

- вантажник перевозить упаковану продукцію на склад або вантажить на

транспорт;

- комірник приймає упаковану продукцію і розміщає на складі, веде

облік складської продукції;

- водій управляє транспортним засобом під час перевезень продукції,

комплектуючих і ін.;

- прибиральниця здійснює прибирання закріпленої за нею території

підприємства.[1]

2.3. Розрахунок фонду оплати праці робітників

Для розрахунків нам знадобиться значення фонду оплати праці вцілому і по

категоріях, тому зробимо відповідні розрахунки даних величин.

Фонд заробітної плати спеціалістів розраховується по формулі:

, (2.6)

,

де - посадовий оклад -го спеціаліста;

- кількість спеціалістів;

12 - кількість місяців.

Фонд заробітної плати допоміжних робітників розраховується по формулі:

, (2.7)

,

де - посадовий оклад -го допоміжного робітника;

- кількість допоміжних робітників;

12 - кількість місяців.

Фонд заробітної плати основних робітників розраховується по формулі:

, (2.8)

де - трудомісткість роботи;

- кількість виробленої продукції;

- тарифна ставка робочого розряду.

Тарифна ставка робітників подана у таблиці:

Необхідно розрахувати додаткову заробітну плату, що складає 10% від

основної заробітної плати, і величину відрахувань, що розраховуються по

формулі:

, (2.9)

Розрахунки зроблені по формулах (2.6)-(2.9) зведені в таблицю 2.4.[6]

Таблиця 2.4. Річний фонд заробітної плати

3. Характер продукції

3.1. Опис технічних і експлуатаційних характеристик продукції

Підприємство “Комфорт” виробляє валянкове взуття.

Дана продукцiя має високi характеристики якості такi, як висока якість

сировини, з якої виготовляють взуття, велика щільність пластів, добре

відшліфовування халяв, високі гігроскопічні властивості та основною перевагою

є те, що вони добре зберігають тепло. Таких показники наша фiрма досягла

завдяки тому, що було взято в оренду нове обладнання, і був підібраний штат з

висококваліфікованих працівників.

У зв’язку з тим, що наше підприємство не має конкурентів на українському

ринку, то передбачається великий попит на нашу продукцію.

3.2. Ліцензії, патенти інші права власності на продукцію

Наше підприємство має право випускати дану продукцію у будь-якій кількості та

асортименті у відповідності до ОСТ 17.300.79. Патентне право на продукцію

належить державі.

3.3. Товарна політика фірми і розробка товарної гами продукції

Товар, що випускається нашим підприємством, є товаром широкого вжитку, та

розрахований на довгий час використання. В зв’язку з цим необхідно

забезпечити високі показники якості товару. В даний час підприємство випускає

один вид товару, що призначений для чоловіків.

В подальшому планується розширити товарну гаму продукції за рахунок випуску

обрезинених валянок та жіночих розмірів.

3.4. Розробка упаковки як елемента комунікації

Наше підприємство розраховує збувати товар партіями різних розмірів. Тому

упаковка валянок матиме наступний вигляд:

1. Валянки будуть упаковуватися партіями по одній штуці кожного розміру

в мішковині;

2. Для транспортування додатково використовується упаковка з

транспортного полотна;

3. На транспортну упаковку нашивають етикетку, що містить такі реквізити:

- назву продукції;

- назву підприємств виробника;

- розміри;

- інструкції для зберігання.

3.5. Сервісна політика

Підприємство здійснює погрузочно-розгрузочні роботи, а також доставку товару

в межах України.[5]

4. План виробництва

4.1. Обгрунтування виробничої програми

У процесі вивчення ринку була визначена ємність ринку на вироблений нашим

підприємством товар - валянки. Ця ємність склала 500000 пар.

Враховуючи те, що на ринку у нашого підприємства не має конкурентів, на

даному етапі розвитку мета нашого підприємства - завоювати місце на ринку,

продемонструвавши високу якість продукції. Свій цільовий ринок ми маємо намір

забезпечити нашою продукцією протягом найближчих 5 років. Саме тому ми

приймаємо виробничу програму на перший рік N = 100000 виробів. Реалізувати

таку кількість продукції в рік буде нескладно, оскільки у підприємства є

заказники за кордонами держави.

Надалі, завдяки маркетинговим дослідженням ми зможемо зробити висновки,

наскільки є можливим збільшення виробничої програми, які необхідно ввести

корективи для забезпечення збуту випущеної продукції.

4.2. Розрахунок необхідної кількості устаткування

для реалізації виробничої програми

Технологічний процес виготовлення валянок складний. Для реалізації виробничої

програми необхідно мати відповідне устаткування:

1. Чесальна машина;

2. Звойлочувальна машина;

3. Роліковий станок;

4. Механічні колодки;

5. Молотова машина МВ-3;

6. Сушильна камера;

4.3. Планування виробничих площ, допоміжні вимоги до приміщення

В зв’язку з складним технологічним процесом виготовлення валянкового взуття

нам необхідне велике приміщення. Технологічні операції кожною бригадою будуть

здійснюватися в окремій кімнаті. Для зберігання матеріалів, комплектуючих і

готової продукції необхідно 2 складських приміщення, які будуть розташовані

окремо від виробничого приміщення відповідно до техніки безпеки. Необхідне

приміщення для керуючого складу підприємства, в якому будуть знаходитися

кабінети: генерального директора, заступника директора, головного бухгалтера,

інженера з ОП та БЖД. Також необхідна кімната для сторожа.

В цеху кожне робоче місце технологічної операції знаходиться в окремих кімнатах,

габаритні розміри яких 7

м. В кожній кімнаті знаходиться відповідне обладнання. Крім того в них є шкаф

для спеціальних та допоміжних інструментів та корзини для відходів.

Відповідно до техніки безпеки біля спеціального обладнання повина бути

дерев’яна підставка, або рези­новий коврик.

В кімнаті для чистки халяв та зняття ворсу необхідна загальна вентиляція.

Оскільки при виконанні цих операцій в повітря попадає велика кількість пилу.

В кімнаті, де проводять окислювання і покраску необхідна місцева вентиляція.

Кімнату, де проводять сортування, зшивку та упаковку необхідно обладнати

великою кількістю стелажів.

Під склади вибираємо приміщення розміром 1063м.

4.4. Виробничий процес

Виробничий процес поділяється на операції:

1. Отримання шерсті зі складу;

2. Приготування суміші;

3. Чесання конусів;

4. Чесання і намотування шерсті на барабан;

5. Звойлочування конусів після намотування;

6. Ручна формовка головки і звойлочування;

7. Виготовлення і ущільнення пластів;

8. Зарощування основи;

9. Звойлочування основи;

10. Окислювання, покраска і розтягування на роликовому станку;

11. Насадка валінкового взуття на механічні колодки;

12. Погрузка валянок на вагонетку і транспортування їх до місця сушіння;

13. Погрузка валянок в сушильну камеру і їх вигрузка;

14. Роз колодка;

15. Чищення халяв валянок;

16. Зняття ворсу з головки валянок на шліфувальному станку;

17. Чищення валянок щітками;

18. Сортування валянок попарно і маркування;

19. Обрізання верхнього краю валянок;

20. Зшивання валянок попарно;

21. Складання по розмірам і пакування.

4.5. Постачальники основних матеріалів

Основною продукцією для виготовлення валянок є різні види шерсті. Основними

поставщиками нашого підприємства є:

1. Харківська фабрика первинної обробки шерсті постачає

шерсть миту українську, осіню, грубу;

2. Золочівська фабрика – шерсть коров’я-зольна;

3. Фабрика первинної обробки шерсті. Місто Бєльци.

Шерсть овеча, світло-сіра;

4. Київське шкіряне об’єднання постачає українську,

гребіну, світло-сіру.

4.6. Розрахунок беззбитковості підприємства

Для знаходжеяня точки беззбитковості необхідно мати значеня наступних величин:

1. Умовно-постійні затрати - затрати по утриманню і ек­сплуатації

приміщення, обладнання, організації виробництва, управління на одиницю

продукції:

Упо = ЗВ + НевирВ,

Упо = 1,113+1,382= 2,495

ЗВ – цехові і заводські витрати;

Невир В - поза виробничі витрати.

2. Умовно-змінні затрати - це затрати, загальна сума яких за певний час

залежить від об’єму виготовленої продукції, віднесені до виробничої програми:

Узм= М + К + Тр.вит. + Ос.зп + Дод.зп + Відр.,

Узм = 11,9969+2,55+1,1524+0,31792+0,031792+0,3497=16,398

М - вартість матеріалів;

К – вартість комплектуючих;

Тр.вит. - транспортні витрати;

Ос.зп - основна зарплата;

Доп.зп – додаткова зарплата;

Відр. – відрахування.

Розрхуімо точку беззбитковості виробництва:

Упо * N + Мар

ТБ = ;

Ц- Узм

ТБ =(2,495*100000+2000)/(24,388 – 16,398)=31476(шт)

N - кількість товару у виробничій програмі;

Мар – витрати на маркетинг;

Ц - ціна одиниці товару без врахування НДС.

Критичним об’ємом виробництва продукції, вище якого виробництво стає

рентабельним, являється 31476 штук. Графічне представлення отриманих

результатів показано на малюнку 4.1.[2]

Мал. 4.1. Залежність прибутку і затрат підприємства від об’ємів виробництва.

5. Ринок збуту

5.1. Аналіз споживачів

Розглядаючи продукцію, що виробляє наша фірма – валянкове взуття, ми можемо

проаналізувати контенгент споживачів даної продукції. Потенційними

споживачами нашої продукції будуть:

1. Організації та установи, що придбають наш товар для

своїх працівників;

2. Сільське населення;

3. Люди, що холодний час року працюють на відкритому

повітрі;

4. Населення північної частини Росії, та інші закордоні

заказники.

Проаналізувавши вище викладені міркування ми робимо висновок, що ринок

споживачів нашої продукції з першого погляду обмежений, але у зв¢язку з

тим, що в останні роки ми бачимо зростання попиту, то наша продукція буде мати

свого споживача.

5.2. Ємність і динаміка ринку

По географічному принципу споживацький ринок України для конкретної продукції

можна розбити на 3 сегмента: ринок північної полоси України, центральної

полоси і південої. Більшим попитом наша продукція буде користуватися в

північній полосі.

За попередніми дослідженнями, попит на продукцію в місті та в сільській

місцевості будуть відрізнятися. Це пов’язано з тим, що у сільській місцевості

переважно живуть люди з дуже низьким рівнем доходів, що не можуть дозволити

собі купувати більш дороге зимове взуття (у тому разі, якщо ми не будемо

враховувати замовлення підприємств).

В залежності від відношення споживачів до товару ринки розбивають на

сегменти: ті, що не користуються товаром; бувших користувачів; потенційних

споживачів; постійних споживачів. Так як валянки не є потенційно новим

товаром, то на ринку вже сформувалося коло споживачів. На даний момент

конкуренти, що випускали таку ж продукцію, збанкрутували і наше підприємство

фактично є єдиним виробником у даному сегменті тому ми плануємо лише

нагадати про наявність виготовлення даної продукції.

Отже в якості цільового ринку збуту ми вибираємо ринок північної та

центральної частини України, а також орієнтуємося на споживачів з Росії.

Основними потенційними споживачами нашого товару є підприємства, що купують

товар як спецодяг, та жителі сільської місцевості.

5.3. Оцінка об'ємів продажу

Оскільки ринок не насичений аналогічною продукцією, то нам визначена вся

величина збуту. Це спрощує наші дії по заняттю визначеного положення на

ринку. Але усе ж необхідно прийняти до уваги той факт, що наша фірма тільки

починає свою діяльність, і про якість нашої продукції нікому не відомо, або

відомо вузькому колу осіб, тому спочатку необхідно завоювати визнання.

Об’єм продажу буде оцінюватися відповідно до кількості основних споживачів.

Відповідно до статистики в сільській місцевості проживає близько половини

населення країни і кожний п’ятий користуватиметься нашою продукцією. Але, так

як ми не розповсюджуватимемо продукцію в південних районах, то необхідно

виключити ще 33%. Загальна кількість валянок: N = (50 000 000-

16500000)/(2+5)=4785700 пар. І це не приймаючи до уваги закордонних

заказників.

Отже, якщо наші прогнози себе виправдають, то підприємство буде забезпечене

заявками найближчі сорок років. За перший рік ми випускаємо N = 100000 пар.

Але у зв’язку з динамікою ринку асортимент і кількість випуску може

змінитися.[1]

5.4. Аналіз еластичності попиту

Попередні маркетингові дослідження показали, що із зменшеням ціни на товар

попит на продукцію буде зростати, тобто попит є еластичним.[7]

ціна

попит

Рис.1. Графік залежності попиту від ціни.

5.5. Канали збуту

Збут продукції здійснюється через оптову торгівлю. Оптова торгівля займається

закупівлею, і продажем великих партій товарів.

Для підприємства є два варіанта здійснення виходу на ринок:

1. Взяти функцію збуту на себя (прямий канал збуту).

2. Скористатися послугами посередника (непрямий канал збуту).

Враховуючи, що ринок горизонтальний (на ньому велика кількість споживачів) і

потрібно створити розгорнутий канал збуту, а наша фірма на даному етапі не

має для цього можливостей, то прямі контакти нерентабельні через географічно

широкий сегмент ринку. Тому можна зекономити на транспортних витратах,

поставляючи великі партії товару обмеженому колу оптовиків. В якості

оптовиків виступають обласні бази райспоживспілки.

5.6. Мироприємства по просуненню товару на ринок

Так як наша фірма робить на ринку перші кроки, то споживач може

відреагувати позитивно лише у тому випадку, якщо він одержав інформацію про

товар вчасно й у повному обсязі. Тільки після цього споживач переконається у

доцільності покупки.

Для ознайомлення з товаром на ринку передбачається: дати свою рекламу у

щорічному виданні “Докладніше про підприємства в Україні”. Для реалізації на

ринку України цього буде досить, оскільки подальшим збутом займатимуться

обласні бази райспоживспілки.

Для того, щоб про наш товар дізналися за межами країни необхідно дати подібну

рекламу в періодичному видані тієї країни, яка може стати потенційним

споживачем.[5]

6. СТУПІНЬ КОНКУРЕНЦІЇ

6.1. Оцінка свого конкурентного статусу, фірми конкуренти

Як було розглянуто в попередньому розділі ступінь охоплення ринку нашої

продукції настільки незначний, що наша фірма може стати єдиним виробником. У

межах нашої держави конкурентів для нашого підприємства не має.

Але потрібно пам’ятати, що на ринку з товаром виграє той, у кого товар або

дешевший, або у нього висока якість. Тому необхідно враховувати можливість

появи конкурента.

6.2. Основні методи боротьби за ринок

Зниження собівартості продукції, сертифікати якості, реклама, постійне

розширення асортименту - це все дає можливість підприємству одержувати

конкурентні переваги, зменшувати фінансовий ризик і небезпеку.

6.3. Переваги і недоліки виробленого товару, у порівнянні

з товарами конкурентів

Наш товар .

Переваги: висока якість виготовлення, відносно невисокі закупівельні ціни на

матеріали і комплектуючі, можливість розширення асортименту.

Недоліки: фірма недостатньо відома на ринку, продукція орієнтована на

вітчизняного споживача, не великий асортимент, ускладнений вихід на ринки

інших країн.

7. МАРКЕТИНГ ПЛАН

7.1. Маркетинг стратегія

Основна мета нашої фірми – розширення збуту товару на ринку. Це довгострокова

стратегія, розрахована на те, що збільшення попиту компенсує зниження ціни.

Стратегія маркетингу - включає такі основні рішення і положення:

1. ринок, на якому виступає підприємство;

2. особливості поводження на ньому;

3. склад і об'єми продукції, що буде пропонуватися на

ринку;

4. розробка нової продукції;

5. форми і методи реклами;

6. доставка і збут продукції;

7. ціни на продукцію.

Деякі з цих питань розглянуті в попередніх розділах, інші ми розглянемо в

цьому розділі.

Реалізація маркетингової стратегії здійснюється прийняттям конкретних

оперативних рішень по різноманітних питаннях, що можна назвати тактикою

маркетингу.

7.2. Концепція поводження фірми на ринку

Концепція маркетингу - це загальний підхід підприємства щодо досягнення своєї

мети на ринку. Відомі п'ять концепцій маркетингу: виробнича, продуктова,

комерційна, індивідуального і соціального маркетингу.

Наше підприємство буде керуватися продуктовою концепцією.Її спецефіка полягає

у тому, що основна увага акцентується на покращенні споживчих параметрів

товару, їх конструктивних, експлутаційних показників, підвищення якості і

завдяки цьому забезпечується відповідний збут продукції.

7.3. Політика ціноутворення

Від цінової політики залежить результативність діяльності фірми. У той же час

розгляд цінової політики є можливим лише з погляду цілей, що ставить перед

собою фірма .

Важливим елементом стратегії і тактики маркетингу є встановлення цін на

продукцію підприємства.

Ціноутворення - складний процес, на який впливає ряд динамічних чинників:

1. реальні витрати;

2. цінність для споживача;

3. можлива реакція конкурентів;

4. еластичність попиту на продукцію фірми;

5. ціна конкурентів на аналогічну продукцію.

У нашій діяльності більше усього підходить метод визначення ціни за схемою

"собівартість плюс прибуток". Згідно з цим методом ціна (Ц) обчислюється по

формулі:

, (7.1)

де - собівартість продукції;

- величина прибутку.

Прибуток визначається за нормативами у відсотках до собівартості або її

частини (вартості обробки). Величина цього нормативу встановлюється

підприємством, виходячи з розумінь прибутковості продукції і її

конкурентноздатності. Вона може обмежуватися державою як граничний рівень

рентабельності продукції.

Позитивні сторони цієї методики лежать у її простоті, логічної очевидності

такої функції ціни як повернення витрат виробника і забезпечення

прибутковості підприємницької діяльності. Недолік методики в тому, що вона

слабко враховує ринкові чинники ціноутворення і насамперед попит.

Цінова політика буде змінюватися в залежності від життєвого циклу товару,

кон'юнктури, що склалася на ринку і зміни стратегії фірми.

7.4. Реклама і просування товару

Реклама - цілеспрямований інформаційний вплив посереднього характеру на

споживача для просування товару і послуг на ринку збуту.

Ціль нашої реклами - це повідомлення інформації про фірму і продукцію, що

випускається.

Для ознайомлення з товаром на ринку передбачається: дати свою рекламу у

щорічному виданні “Докладніше про підприємства в Україні”. Для реалізації на

ринку України цього буде досить, оскільки подальшим збутом займатимуться

обласні бази райспоживспілки.

Для того, щоб про наш товар дізналися за межами країни необхідно дати подібну

рекламу в періодичному видані тієї країни, яка може стати потенційним

споживачем.

7.5. Сервісне та гарантійне обслуговування

Наше підприємство надаватиме такі сервiсні послуги:

1. Доставка в межах нашої країни;

2. Погрузочно-розгрузочні роботи

3. Виготовлення продукцii пiд заказ, враховуючи кольорову гамму, та розмiр;

4. Надається знижка 5% при покупці партії більш ніж 10000 штук.

Гарантійного обслуговування підприємством не передбачено.

7.6. Бюджет витрат на маркетинг

На етапi освоєння ринку органiзацiй затрати на маркетинг визначенi як 1 % вiд

прибутку. Такий низький обсяг зумовлений тим, що підприємство реалізовуватиме

товар оптом через райспоживспілки. Покриватися цi затрати будуть за рахунок

виробництва.

На стадii розширення виробництва цi затрати змінюватися не будуть, оскільки

реклама публікуватиметься в щорічних періодичних виданях.

На маркетинг фірма виділяє 2000 грн. Ці гроші планується використовувати

наступним чином:

1. Витрати на маркетингові дослідження - 1000 грн.;

2. Витрати на публікацію реклами у періодичних виданях – 1000 грн.[5]

8. ОЦІНКА РИЗИКУ

8.1. Перелік можливих ризиків і проблем

Проаналізувавши діяльність нашого підприємства ми можемо сформувати ряд

ризиків і проблем:

1) Комерційний - ризик, пов'язаний із реалізацією товару, придбанням

сировини, узагалі з безпосередніми діями підприємства;

2) Виробничий - пов'язаний із ризиками, що виникають у процесі виробництва і

з усіма наслідками, що звідси випливають;

3) Фінансовий - ризик, що обумовлений операціями з банками, економічним

станом країни і т.д.

Проаналізувавши діяльність нашого підприємства ми можемо сформувати ряд

ризиків і проблем:

1. Невчасне постачання матеріалів і комплектуючих фірм-постачальників.

2. Поява на ринку продукції конкурентів, що є більш дешевою або якісною.

3. Втрата контролю за ситуацією на ринку.

4. Некомпетентність керівників у деяких питаннях маркетингу і керування.[1]

8.2. Шляхи мінімізації ризиків

Застосовувати:

1. Послуги зовнішніх консультантів-експертів у тій вузькій області, де

ризик найбільше ймовірний.

2. Орієнтування на визначену категорію споживачів, або на постійних

клієнтів. При наявності вільних коштів доцільно здійснювати фінансування

дрібних підприємств, що займаються освоєнням новинок.

3. Прогноз можливого ризику: виявити джерела ризику, тверезо оцінити

можливості підприємства, розробити альтернативні варіанти здійснення

програми.

4. Утворення спеціального резервного фонду для самострахування за

рахунок частини своїх оборотних коштів.

5. Передача частини ризику іншим особам і організаціям шляхом

страхування бізнесу і службовців.

9. ЕКОНОМIЧНА ЕФЕКТИВНIСТЬ

9.1. Технiко-економiчне обгрунтування випуску продукцii

Данна продукцiя випускається з метою економii коштів громадян і держави в

цілому, а також завдяки добрим гігроскопічним властивостям та здатності

зберігати тепло наша продукція зберігає здоров’я громадян.

9.2. Види ефекту, якi одержить майбутнiй споживач

- економiя коштiв громадян i держави;

- збереження здоров’я громадян.

10. ФІНАНСОВИЙ ПЛАН

10.1. Розрахунок собівартості одиниці продукції

Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі поточні витрати

підприємства на виробництво і реалізацію продукції

Собівартість продукції - показник, що характеризує результати виробничо-

господарської діяльності підприємства, використання матеріальних і трудових

ресурсів.

Є декілька методів розрахунку собівартості:

- Перший метод заснований на питомій вартості одиниці маси нової

техніки:

S=Sa*Mн*kн;

S – питома собівартість одиниці маси, аналогічної техніки;

Mн – маса нової техніки;

kн – коефіцієнт, який враховує конструктивні та технологічні

особливості нової техніки. Приймаємо: 1 – 2.

- Другий метод – зведення до базового вузла, застосовується коли є

можливість розрахувати собівартість одного з провідних вузлів конструкції:

S = ;

Sв – собывартысть провыдного вузла виробу;

П – питома вага провідного вузла в собівартості.

- Третій метод –

питомої ваги, застосовують коли є можливість розрахувати статті витрат і

встановити питому вагу цієї статті в собівартості;

- Четвертий метод

–параметричний, застосовують тоді, коли можна виявити залежність між

собівартістю виробу та значенням одного або декількох її основних параметрів,

або описати цю залежність відповідною формулою:

S = f(x1,x2,x3.xn);

xn – технічні параметри нової техніки;

f – функція залежності собівартості від технічних параметрів.

- П’ятий метод – бальний, графоаналітичний.

Так як відомі дані

Страницы: 1, 2, 3